Байки писали Езоп, Лафонтен, Крилов, Глібов.

На перший погляд здається, що байка — це

розважальний веселий Твір, але насправді

автори байок говорять про серйозне.

Як сказав Леонід Глібов: “Здається, байка

просто бреше, а справді – правду ясну чеше”.

Байка нагадує казку, бо діючи особи в ній

— звірі, які розмовляють. Але в байці є ще й

мораль — такий висновок, який пояснює суть

усього сказаного. І якщо хтосьне зрозумів,

що байка “Вовк і Ягня” — це не казка, то

треба перечитати ще раз два перших рядки І.

Крилова:

У сильного безсилий винен був завжди: Цих

прикладів в історії ми досить знаєм.

Або у жана де Лафонтена в "Зачумлених

звірах” теж висновок ясний:

Отак і в нас: є гроші — маєш право, Немає – то

під суд іди.

Байка на простих і ясних прикладах показує

недоліки людини, висміює дурість, жадібність,

неробство. Не знаю, чому байки не пишуть

тепер. Мені здається, що така форма вірша

дотепна, смішна і влучно потрапляє в ціль.

Власна байка про Миколу і Майку Микола біг

до школи З портфельчиком легким.

Аж тут побачив Майку З портфелищем важким.

— А що несеш в портфелі, Сусідонько моя?

Чому така важкая Ноша ця твоя? Несу знання

я в школу — Учила недарма. А ще кільце

ковбаски, Сім булочок, сосиски, Три яблука,

iриски...

Портфель свій кинув Коля За Майчин

учепився. Аж раптом поруч з ними Батон ще

опинився. Це Майчин охоронець – І пес, і

оборонець.

У байці висновок читай: Як не твоє, То не чіпай.