Земські і міські реформи дали українським національно свідомим громадянам можливість брати більше відповідальності за своє суспільство. Зниження залежності від царської утвореної ради, запровадження суспільних інструментів, які можуть бути використані для досягнення обмеженого автономії, встановлення урегуляторної ролі сільських адміністрацій та посилених місцевих самоуправлінних інститутів зробили таке участь можливою. Українські національно свідомі громадяни мали право приймати рішення, вирішувати проблеми самостійно, що дозволило їм зайняти роль активних учасників суспільного русі.