Народився 1 січня 1967 року. Через десять днів після його народження померла мама Ігоря — Павлюк Надія Олексіївна (дівоче прізвище — Вовкотруб). Виховували хлопця дід і баба, прадід і прабаба по материнській родовій лінії — примусові переселенці з Холмщини у с. Ужова Рожищенського району. Батьківська родина Ігоря Павлюка із с. Малий Окорськ Локачинського району була репресована за участь в національно-визвольних змаганнях, вислана на спецпоселення у м. Кисельовськ у 1947 році і реабілітована у 1991 році.
Ігор Павлюк закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу.
Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі (ЛВВИСКУ, тепер ВИТУ), яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу — будувати автомобільну дорогу із в'язнями[5].
У 1986–1987 роках ― кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році. Нині Ігор Павлюк включений у список «100 відомих випускників Львівського національного університету імені Івана Франка»[6].
Після закінчення цього університету працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
З 1987 року мешкає у Львові, з 2003-го — у Києві.
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у 2009 (там само) — докторську: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1993–2004 рр.), викладачем Львівського національного університету ім. Івана Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства цього ж вишу, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому, викладачем курсу «Літературна майстерність» Національного університету «Острозька академія» (м. Острог).
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США ― науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом[7].
Нині Ігор Павлюк провідний науковий працівник відділу української літератури XX століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор кафедри української преси Львівського національного університету ім. Івана Франка, член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів, збірників: «Терен», «Сова», «Золота пектораль»[8], «Дзвін»[9], «Українська літературна газета»[10], «Вісник Львівського університету. Серія журналістика»[11], член Редакційної Ради Міжнародної літературної спільноти «Artelen».
Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальности «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей, презентацій ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Чехії, Ірландії[12], Пакистані[13], Англії[14], у США[15], Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії[16], видань про людей з України[17], з Волинської області[18], українських письменників[19], поетів, світового топ-опитування про українських поетів[20].
Ігор Павлюк одружений. Його дружина Павлюк Людмила Степанівна — доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка. Їх доньки — Надія (1991 р. н.) і Олеся (1993 р. н.).
Answers & Comments
Ответ:
Объяснение:
Народився 1 січня 1967 року. Через десять днів після його народження померла мама Ігоря — Павлюк Надія Олексіївна (дівоче прізвище — Вовкотруб). Виховували хлопця дід і баба, прадід і прабаба по материнській родовій лінії — примусові переселенці з Холмщини у с. Ужова Рожищенського району. Батьківська родина Ігоря Павлюка із с. Малий Окорськ Локачинського району була репресована за участь в національно-визвольних змаганнях, вислана на спецпоселення у м. Кисельовськ у 1947 році і реабілітована у 1991 році.
Ігор Павлюк закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу.
Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі (ЛВВИСКУ, тепер ВИТУ), яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу — будувати автомобільну дорогу із в'язнями[5].
У 1986–1987 роках ― кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році. Нині Ігор Павлюк включений у список «100 відомих випускників Львівського національного університету імені Івана Франка»[6].
Після закінчення цього університету працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
З 1987 року мешкає у Львові, з 2003-го — у Києві.
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у 2009 (там само) — докторську: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1993–2004 рр.), викладачем Львівського національного університету ім. Івана Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства цього ж вишу, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому, викладачем курсу «Літературна майстерність» Національного університету «Острозька академія» (м. Острог).
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США ― науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом[7].
Нині Ігор Павлюк провідний науковий працівник відділу української літератури XX століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор кафедри української преси Львівського національного університету ім. Івана Франка, член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів, збірників: «Терен», «Сова», «Золота пектораль»[8], «Дзвін»[9], «Українська літературна газета»[10], «Вісник Львівського університету. Серія журналістика»[11], член Редакційної Ради Міжнародної літературної спільноти «Artelen».
Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальности «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей, презентацій ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Чехії, Ірландії[12], Пакистані[13], Англії[14], у США[15], Італії, Німеччині, Австрії, Швейцарії[16], видань про людей з України[17], з Волинської області[18], українських письменників[19], поетів, світового топ-опитування про українських поетів[20].
Ігор Павлюк одружений. Його дружина Павлюк Людмила Степанівна — доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка. Їх доньки — Надія (1991 р. н.) і Олеся (1993 р. н.).