Ответ:

«...Старець наш хворіє. Ходімо додому, може вже помер...» - сказав головний герой п'єси Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч». Ці слова стали початком трагічної історії, яка сталася на селі в Україні в кінці XIX століття. У центрі подій опинився бідний селянин Іван Підкова, який зробив все можливе, щоб допомогти своєму другові, старому бідняку, який лежав на смертному одрі.

Іван був молодим і жадав жити, але він зрозумів, що допомогти старому дружині, який не мав нікого і нічого, - це була його обов'язковість. Він розпочав збір грошей серед жителів села, але зустрів на своєму шляху безмежну жорстокість і зло, яке перевершило уяву. Кожен, кому він звертався, відмовляв йому у допомозі, вказуючи на свої власні труднощі та бідність.

Проте, не зважаючи на все, Іван не втрачав надії та продовжував свій шлях. Він збирав гроші копійкою за копійкою, тому що він знав, що кожен пенні може зробити велику різницю в житті старого бідняка. Нарешті, він зібрав сто тисяч копійок і повернувся до хатини старого друга.

Але коли він відкрив двері, то побачив, що його друг вже помер, і сто тисяч копійок виявилися зайвими. Але Іван зрозумів, що важливо не кількість грошей, а те, що він зробив все можливе, щоб допомогти іншому.