Війна, кохання, смерть – усі ці слова перепліталися в житті Михайла. Він був молодим хлопцем, коли почалася війна. Він не міг залишити своїх друзів і братів, які відправилися на фронт захищати свою країну. Він теж відправився. Йому було страшно, але він знав, що це правильне рішення.

Михайло був часто на передовій. Він бачив біль і страждання, які воно приносило. Він бачив смерть, бачив поранених і тих, хто був занадто молодий, щоб померти. Але серед усього цього було щось, що давало йому силу йти далі. Це була любов.

Його кохана була далеко, але він не забував про неї ні на хвилину. Він писав листи, писав про своє життя на фронті, про те, як він бореться за свою країну. Він писав про те, як йому не вистачає її, як він хоче повернутися додому, до своєї коханої. Він вірив у те, що одного дня вони знову зустрінуться.

Але війна продовжувалася, і одного дня Михайло був поранений. Він лежав у лікарні, думаючи про свою кохану. Йому здавалося, що його життя закінчилося, але тоді він згадав про модрий камінь, який йому давала його кохана. Він вірив у те, що коли він повернеться додому, вони знову зустрінуться.