Складена за схемою розповідь про початок українського національного відродження.
Українське національне відроження відбувалося на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. під дією як зовнішніх, так і внутрішні чинників.
До зовнішніх чинників - початку цього процесу можна віднести поширення у тогочасні Європі різних просвітницьких та філософських ідей, що пропагували свободу та прагнення до свободи. Варто зазначити, що значний вплив на початок формування національно-визвольних, національно-культурних рухів відіграла Велика французька революція та Наполеонівські війни, що сколихнули весь світ та українські землі зокрема.
До внутрішніх чинників можна віднести прагнення деяких станів українського суспільства (дворян, науковців, деяких релігійних діячів та в цілому народу) до самостійності та до свого коріння. Багато тодішніх діячів захоплювалися українською націоналною культурою та козацькими часами, козацьким демократичним врядуванням та особливим процесом державотворення Гетьманщини.
Напередодні українського національного відродження серед українських культурних та наукових діячів можна виділити два ідейних напрямки, а саме автономістський та романтичний.
Автономістську ідею підтримували представники кількох десятків українських дворянських родин, зокрема і рід Капністів. Центром автономістського руху став Новгород-Сіверський, де у 70-90-х рр. ХVІІІ ст. діяв гурток цих самих автонімістів. Автономісти, як зрозуіло з назви виступали за автономію українських земель та українського народу.
Осередком романтиків був Харків, де в 1805 році був відкритий Харківських університет. Саме його стіни прихистили багатьох українських науковців, що зробили неабиякий внесок у розвиток українського національного відродження. Найвідомішими представниками романтиків у національному відроджинні є Микола Костомаров, Григорій Квітка-Основ’яненк,о, Петро Гулак-Артемовський та інші. Прихильники романтизму захоплювалися українською історією фольклором та народними традиціями.
В цілому ж, обидві течії робили та зробили багато для українського національного відродження. Наприклад, Василь Капніст у 1791 році зустрівся в Берліні з канцлером Пруссії, щоб обговорити українське питання та залучитися підтримкою. Хоча. як відомо, ця зустріч не дала позитивних результатів. Що стосується романтиків, то вони зробили величезний внесок у дослідження та розвиток української культури. Вони видавали історичні праці та періодичні видання ( "Український вісник", "Український журнал") досліджували українських фольклор писали літературні твори (Український альманах», «Український збірник» та інші) на українських народних мотивах.
Дуже важливою датою в історії українського національного відродження є вихід у 1798 році "Енеїди" Івана Котляревського, що започаткувала сучасну українську літературну мову.
Взагалі, період ХVІІІ-ХІХ ст. є надзвичайно важливим в нашій історії, саме завдяки тодішнім подіям та діячам, українці тими ким ми є, а наша культура є повноцінною та незалежною від інших.
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
Складена за схемою розповідь про початок українського національного відродження.
Українське національне відроження відбувалося на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. під дією як зовнішніх, так і внутрішні чинників.
До зовнішніх чинників - початку цього процесу можна віднести поширення у тогочасні Європі різних просвітницьких та філософських ідей, що пропагували свободу та прагнення до свободи. Варто зазначити, що значний вплив на початок формування національно-визвольних, національно-культурних рухів відіграла Велика французька революція та Наполеонівські війни, що сколихнули весь світ та українські землі зокрема.
До внутрішніх чинників можна віднести прагнення деяких станів українського суспільства (дворян, науковців, деяких релігійних діячів та в цілому народу) до самостійності та до свого коріння. Багато тодішніх діячів захоплювалися українською націоналною культурою та козацькими часами, козацьким демократичним врядуванням та особливим процесом державотворення Гетьманщини.
Напередодні українського національного відродження серед українських культурних та наукових діячів можна виділити два ідейних напрямки, а саме автономістський та романтичний.
Автономістську ідею підтримували представники кількох десятків українських дворянських родин, зокрема і рід Капністів. Центром автономістського руху став Новгород-Сіверський, де у 70-90-х рр. ХVІІІ ст. діяв гурток цих самих автонімістів. Автономісти, як зрозуіло з назви виступали за автономію українських земель та українського народу.
Осередком романтиків був Харків, де в 1805 році був відкритий Харківських університет. Саме його стіни прихистили багатьох українських науковців, що зробили неабиякий внесок у розвиток українського національного відродження. Найвідомішими представниками романтиків у національному відроджинні є Микола Костомаров, Григорій Квітка-Основ’яненк,о, Петро Гулак-Артемовський та інші. Прихильники романтизму захоплювалися українською історією фольклором та народними традиціями.
В цілому ж, обидві течії робили та зробили багато для українського національного відродження. Наприклад, Василь Капніст у 1791 році зустрівся в Берліні з канцлером Пруссії, щоб обговорити українське питання та залучитися підтримкою. Хоча. як відомо, ця зустріч не дала позитивних результатів.
Що стосується романтиків, то вони зробили величезний внесок у дослідження та розвиток української культури. Вони видавали історичні праці та періодичні видання ( "Український вісник", "Український журнал") досліджували українських фольклор писали літературні твори (Український альманах», «Український збірник» та інші) на українських народних мотивах.
Дуже важливою датою в історії українського національного відродження є вихід у 1798 році "Енеїди" Івана Котляревського, що започаткувала сучасну українську літературну мову.
Взагалі, період ХVІІІ-ХІХ ст. є надзвичайно важливим в нашій історії, саме завдяки тодішнім подіям та діячам, українці тими ким ми є, а наша культура є повноцінною та незалежною від інших.