Олівець. Казка. Жив-був на світі один дуже простий олівець. Тобто, простим він був тільки на вигляд, а насправді – надзвичайно талановитим. Щодня Олівець малював нові й нові портрети, пейзажі, натюрморти, а його господар щедро роздаровував їх знайомим і не дуже знайомим дітям. Діти дивилися і раділи: вони впізнавали на портретах себе, своїх мам та тат, знайомі та улюблені місця, домашніх вихованців.
А Олівець продовжував малювати, і все було б добре, якби він сумно не помічав кожного разу, як швидко зменшується його довжина. Але ж не малювати Олівець не міг, а тому намагався не звертати уваги на свій грифель, що поступово танув. Він тільки намагався, щоб лінії на його малюнках були точними, красивими, витонченими та вишуканими. «Ах, який чудовий малюнок зробив сьогодні мій Олівець», - такі слова казав щодня його господар.
І ось одного разу Олівець зрозумів, що він щойно зробив свій останній малюнок, що грифеля більше немає, що його життя закінчено. Ви думаєте, йому стало від цього сумно? Уявіть собі, ні! Адже Олівець знав, що він усе своє життя працював для людей, намагався їх радувати, і його картини в гарних рамочках прикрашають стіни їхніх віталень, дитячих та спалень.
Господар дбайливо взяв те, що залишилося від Олівця, і зі словами «Спасибі, друже!» поклав у спеціальну коробочку, де вже зберігалися в нього залишки інших олівців.
Answers & Comments
Олівець. Казка. Жив-був на світі один дуже простий олівець. Тобто, простим він був тільки на вигляд, а насправді – надзвичайно талановитим. Щодня Олівець малював нові й нові портрети, пейзажі, натюрморти, а його господар щедро роздаровував їх знайомим і не дуже знайомим дітям. Діти дивилися і раділи: вони впізнавали на портретах себе, своїх мам та тат, знайомі та улюблені місця, домашніх вихованців.
А Олівець продовжував малювати, і все було б добре, якби він сумно не помічав кожного разу, як швидко зменшується його довжина. Але ж не малювати Олівець не міг, а тому намагався не звертати уваги на свій грифель, що поступово танув. Він тільки намагався, щоб лінії на його малюнках були точними, красивими, витонченими та вишуканими. «Ах, який чудовий малюнок зробив сьогодні мій Олівець», - такі слова казав щодня його господар.
І ось одного разу Олівець зрозумів, що він щойно зробив свій останній малюнок, що грифеля більше немає, що його життя закінчено. Ви думаєте, йому стало від цього сумно? Уявіть собі, ні! Адже Олівець знав, що він усе своє життя працював для людей, намагався їх радувати, і його картини в гарних рамочках прикрашають стіни їхніх віталень, дитячих та спалень.
Господар дбайливо взяв те, що залишилося від Олівця, і зі словами «Спасибі, друже!» поклав у спеціальну коробочку, де вже зберігалися в нього залишки інших олівців.