Я прочитав повість Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» Це незвичайний твір. Він розповідає про те, до чого доводить людей жадібність, байдужість. Головний герой твору Ебенезер Скрудж, дбаючи лише про свої інтереси, перетворився на людину-кригу. Його нічого не турбує, окрім власного зиску. Він навіть рідних людей цурається.

Так не повинно бути! Тому й з’являються напередодні Різдва в оселі Скруджа привид колишнього друга Марлея й Духи Минулого, Теперішнього та Прийдешнього Різдва. Привид Марлея попередив Скруджа, що коли той не зміниться на краще, то загине, а Духи Різдва запропонували подорожі у свій час. Ці мандрівки та побачене під їх час допомогли Скруджу. Він не просто змінився, він оновився. Засвітився жагою до життя, побачив світ у різнокольорових яскравих фарбах. Сталося справжнє Різдвяне диво!

Я не тільки зрадів за Скруджа, а й замислився про своє. Що потрібно робити для того, щоб люди раділи при зустрічі зі мною? Як правильно себе поводити, щоб друзі та рідні мене поважали? Якою людиною я хочу стати? Я зрозумів, що не потрібно бути скнарою, егоїстом, потрібно бути щедрим, чесним, завжди радіти Різдвяним святам, дорожити друзями, шанувати рідних, щоб не залишитися самотнім.

Повість «Різдвяна пісня у прозі» – захоплюючий та повчальний твір. Кожен. хто його прочитає. захоче стати кращим.