Піс(ь)ня… (З/С)поконвіку (з/с)в(е/и)личувано нею (У/у)країну. З
(Б/б)оянового часу росла вона […] попри (в/у)сякі не/згоди шуміла по
бе(з/с)країх ст(е/и)пах […] неслася понад гл(е/и)боким (Д/д)унаєм. Не одного
г(е/и)роя (з/с)л(е/и)ліяно україн(ь)сь)кою піс(ь)нею […] не одного лег(е/и)ня
(з/с)чаровано нею. Сім(’)я в(е/и)л(е/и)чала піс(ь)нею св(’)ято (Р/р)іздва й
(В/в)(е/и)ликодня. Піс(ь)н(е/ьо)ю сватано дівчат на (І/і)вана (К/к)упала. Нею
тужили за молодими літами на калиновім мості […] плакали на проводах […]
виря(ж/дж)али на кр(е/и)ваві бої. Піс(ь)ня ро(з/с)казувала про лицарство
бат(ь)ків […] (з/в)(е/и)с(е/и)ляла чумац(ь)кі табори […] плакала з
не/віл(ь)никами. Із сивої давн(е/и)ни піс(ь)н(е/ьо)ю заповнено україн(ь)с(ь)ку
душу […] ро(з/с)раювано нею україн(ь)ця в не/щасті […] відроджено його до
воскр(е/и)сі(н/нн)я.
Дорогий само/цвіт піднімали […] обробляли […] шліфували […]
показували вс(ьо/о)му с(ь)вітові його красу.