«Снігова королева» (очами Герди)

Оповідання друге. Хлопчик та дівчинка

У великому місті жили двоє маленьких дітей — хлопчик Кай і дівчинка Герда, тобто я, вони любили одне одного, як брат і сестра. Між їхніми вікнами стояли горщички з трояндами та горохом, що утворювали дивні арки. Влітку діти ходили одне до одного в гості по даху, а взимку виглядали з маленьких віконець, які робили на обледенілому склі за допомогою нагрітих мідних монет.

Якось хлопчик поцікавився в бабусі, чи є в сніжинок королева. Бабуся відповіла, що так. я сильно налякалася, а Кай відповів, що, якщо Снігова королева завітає до них, він посадить її а гарячу піч — і вона розтане. Одного дня, визираючи зі свого віконця, хлопчик побачив сніжинку, яка збільшувалась, росла, і нарешті перетворилась на молоду жінку, закутану в найтонший білий серпанок.

Одного разу щось потрапило хлопчикові в око і кольнуло у серце. Це влучили скалки від чортівського дзеркала. І одразу добрий та милий Кай перетворився на черствого та злого. Він образив мене та бабусю, знищив троянди.

Якось узимку Кай катався на санях, і раптом чиїсь великі сані зачепили його і швидко понесли вперед. Хлопчик голосно кричав, але ніхто не чув його.

Коли ж сані нарешті зупинилися, хлопчик побачив перед собою високу, струнку, сліпучо-білу жінку. Це була Снігова королева. Вона посадила хлопчика до себе в сани і загорнула своєю шубою. Потім вони вирушили до палацу.