Ответ:

У глибині українського народу, як у скарбниці, збереглися століттями Календарно-обрядові Пісні. Вони – віддзеркаленням народної душі, таємницею життя і смерті. Кожен місяць, кожне свято має свій голос у цій мелодійній енциклопедії.

Січень розпочинається співами зимового колядування. Щедра, ніжна музика супроводжує наші вітання з Новим Роком, а пісні про Маланку дарують нам веселощі й радість.

Лютнева пісня відкриває перед нами образ Валентина – покровителя закоханих. Серця б'ються в такт цьому весняному таємницьому мелосу.

Березень – час для весняного пробудження природи та казкових марень. Пісня про Проводи вітає весну і відпроваджує зиму.

Квітень – це час посівної роботи. Весела пісня про селянина із плугом звучить як гімн праці.

Травень приносить пісні про весняні свята та дівчат. Дівчата вишивають вишневі хрестики на рушниках, а їхня пісня звучить ніжно і п'янко.

Червень – час жнив та святкувань. Пісня про Івана Купала відкриває нам таємниці любові та нічних обрядів.

Липень пахне літом і сіном. Пісня про Спаса – це спів про збереження життя.

Серпень – час осіннього обіду, і пісня про Маковія сповнена запахів стиглих полян.

Вересень вітає нас зі своїми врожаями та осінніми красами. Пісня про Діву Марію – це молитва за мир та щастя.

Жовтень приносить вітерці та збирання врожаю. Пісня про Зозулю – це спогади про літо, що минає.

Листопад – це час співу за покійних. Пісня про Покрову вшановує пам'ять предків.

Грудень – свято Різдва, колядки та радість. Пісня про Різдво – це співання про народження надії.

Календарно-обрядові пісні – це дзеркало минулого та путівник у майбутнє, а кожен акорд – це частинка душі українського народу.

Объяснение: