Відповідь:1. Мудрість як філософський феномен: Мудрість - це багатогранний феномен, який відображає різні аспекти людського існування, зокрема знання, досвід, розуміння, етику та духовність. У філософії мудрість розглядається як найвища форма знання та моральної досконалості.

2. Структура філософії: Філософія містить три головні складові: онтологію (вчення про буття), епістемологію (вчення про знання) та аксіологію (вчення про цінності). Ці складові взаємопов'язані та доповнюють одна одну, формуючи основу філософського світогляду.

3. Міфологія: Міфологія - це комплекс вірувань та розповідей, що стосуються божеств, героїв та природних явищ. Міфологія відіграє важливу роль у формуванні культурних та релігійних традицій різних народів та епох.

4. Основне ядро особистості: Основним ядром особистості є комплекс внутрішніх якостей, таких як характер, моральність, емоційний стан та інші фактори, які визначають індивідуальність людини.

5. Світовідчуття: Світовідчуття - це пізнавальна та емоційна орієнтація людини в світі. Воно визначається різними факторами, такими як культурні та релігійні традиції, соціальне середовище, особистісний досвід та інші.

6. Філософія як дисципліна почала розвиватися в Давній Греції у 6-5 століттях до н.е. Філософія була відповіддю на запитання про природу всього, що нас оточує, про людину та її місце у світі.

7. Передумовами виникнення філософських шкіл стали поява великих держав, війни та соціальні зміни. Люди шукали відповіді на нові запитання, що виникали в зв'язку з цими змінами.

8. Конфуціанство - філософський напрям, який з'явився в Китаї в V-VI столітті до н.е. Основою конфуціанства є ідея вдосконалення самого себе та гармонійних відносин між людьми.

9. Антична філософія розпочалася в Давній Греції в 6-5 століттях до н.е. та включає такі напрями, як філософію Платона, Аристотеля, Епікура та інших.

10. Основні причини змін у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя були пов'язані з релігійними змінами, зміною соціальної структури та розвитком науки.

11. Вихідним джерелом середньовічного світобачення була християнська релігія, яка вплинула на всі аспекти життя, включаючи філософію.

12. Періоди розвитку філософії Відродження:

Філософія Відродження була часом великого розквіту науки, техніки та культури. У цей період (XV-XVI ст.) було відновлено інтерес до античної культури та філософії, зокрема платонізму та неоплатонізму. Філософські погляди відродженців були орієнтовані на дослідження людини та її відносин з довкіллям.

13. Сенсуалізм:

Сенсуалізм - це філософська течія, що виникла в XVII-XVIII ст. у Франції та Великобританії. Головна ідея сенсуалізму полягає у тому, що усі наші знання про світ походять зі сприйняття різних відчуттів та досвіду. Сенсуалісти відкидали ідеї апріорності та віри в божественний посередник між людиною та світом.

14. Проблеми філософії Просвітництва:

Філософія Просвітництва (XVIII ст.) зосереджувалася на питаннях людської свободи, прав людини, політичної та соціальної організації суспільства. Філософи Просвітництва вірили у розум та науку, відкидали догматичні релігійні та метафізичні погляди. Серед проблем, що виникли в цей період, були питання про природу людини, її можливості та місце в світі.

15.Німецька класична філософія - це період у філософській думці, який був активний у кінці 18-го і на початку 19-го століття. Він відзначився великими досягненнями в метафізиці, етиці, естетиці та соціальній теорії. Три найбільш відомі філософи цього періоду - Іммануїл Кант, Йоганн Готтліб Фіхте та Георг Вільгельм Фрідріх Гегель - часто називають "класичними" філософами.

Кант розглядав філософію як "критику чистого розуму", яка мала досліджувати можливості пізнання світу. Він також звернув увагу на моральні принципи, які повинні керувати людською поведінкою.

Фіхте, у свою чергу, вважав, що основою всіх речей є "я", а світ бачиться через нашу індивідуальність. Він також розвинув ідеї про свободу індивіда та його здатності до самореалізації.

Гегель, нарешті, розглядав філософію як процес, в якому розвивається історія та світ. Він вважав, що кожна ідея містить у собі свою власну протилежність, яка нарешті вирішується шляхом синтезу.

Цей період також характеризується великою кількістю дискусій та дебатів, що сприяли розвитку філософської думки в Німеччині і в Європі в цілому.