Verified answer

Ответ:Пісня завжди була правдивим дзеркалом відображенням духовного життя українців. Усі тривоги, радості й печалі народ виливав у піснях. Першоелементи народної пісні — слово й мелодія — виникали одночасно та утворювали нерозривну єдність. У народній пісні не тільки милозвучна послідовність звуків утворює гармонійну єдність.Створене народом поетичне слово завжди мелодійне, його «співучість» проявляється в строфі, рядку й навіть слові. Пестливі слова, повтори в кількох словах одного звука, інші засоби надають народним пісням милозвучності. Такі поетичні рядки самі просяться на музику. Народні пісні приносять і творцям, і слухачам велике естетичне задоволення.У всі часи пісня дарувала не тільки відчуття краси, а ще й виховувала кращі риси характеру народу. Розвиваючи та збагачуючи традиції календарно-обрядової та родинно-побутової пісенності, виникла група пісень, які називають суспільно-побутовими (інший термін — соціально-побутові пісні).Слово суспільний означає «той, що пов’язаний із життям і стосунками людей у суспільстві». Суспільно-побутові пісні відтворюють настрої певної соціальної групи, викликані певними явищами суспільного життя. Які це соціальні групи? У минулому це козаки, чумаки, кріпаки, наймити, ремісники, солдати тощо. Відповідно виділяють козацькі, чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, наймитські та заробітчанські, солдатські, рекрутські й жовнірські пісні.

Объяснение: