Ответ:

У дитинстві я мріяла помандрувати у майбутне. Але, звісно, у мене не вийшло це зробити, тому що це неможливо. Але моя мама говорила менi що разу:

- Усе можливо. Тільки треба дуже захотіти. І ось, одним ранком, я прокидаюся десь не у себе вдома.

Де це я?! - промовила з надзвичайним подивом, роздивляючись усе навколо. Це місце виглядало дуже дивно: тут були височезні дивні споруди і вежі різних форм, зроблені з скла. Навколо літали якісь Дивнi вагончики, а в них сидiли люди. Коли вони підлітали до якоїсь з вежі, людину що сидить в середині сканували, вітали По iменi, i вiдкривався вхід, у який вони влітали.

Тут до мене пiдбiгає якесь дивне створіння: фіолетовий кружечок, з хвостиком. Воно також літало, але гавкало як справжня собака. Воно заговорило до мене: - Сонечко, прокидайся!

Я здивувалася: - Що?

У цей момент я прокинулася. А говорило до мене не створіннячко, а моя матуся. Ось так я, все ж, побувала у майбутньому.