Був весняний ранок, коли сонце вже пригрівало землю, але ще не розтоплювало ледь пробуджені від зимового сну дерева. Ольга, княгиня Київської Русі, вирішила вирушити в мандрівку до обіймистих лісів, що лежали на заході від столиці. Її супутниками були лише два верні слуги і любий лисичий лис Мотя.
Вони подорожували вже кілька годин, коли в далекому гаю Ольга помітила дерев'яну хатину. Невелика, але добротно споруджена хата серед лісу зацікавила княгиню. Вона вирішила відвідати це місце та, можливо, зустріти її мешканців.
Підходячи до хатини, Ольга помітила групу дерев'ян, які збирали дрова поблизу річки. Вони були схожі на звичайних селян, але в їхньому погляді була спостережна відмінність. Вони були гідні та спокійні, а їхні обличчя віддавали глибокою мудрістю.
Ольга наблизилася із своїми слугами і поздоровилася із деревлянами. Із здивуванням вона помітила, що вони розмовляли з нею легко та вільно, незважаючи на її королівський статус. Вони запросили княгиню і її супутників в хату, де приготували теплий чай і поділилися своєю їжею.
У хаті Ольга здивувалася не лише гостинністю дерев'ян, але й їхнім способом життя. Вони відчували глибокий зв'язок із природою і дбали про неї, ніби це була їхня родина. Вони розповіли про своє знання лікарських рослин, вміння виготовляти корисні речі з природних матеріалів та жити в гармонії з оточуючим світом.
Після тривалої бесіди Ольга розуміла, що вони не звичайні селяни, але люди, які мали глибоке розуміння природи та життя. Вона залишила хату з подякою і пообіцяла повернутися сюди знову. Із задоволенням вона побачила, як її супутники і Мотя також знайшли нових друзів серед дерев'ян.
Ця зустріч з дерев'янами навчила Ольгу більшому поваги до природи і важливості життя в гармонії з нею. Вона більше не роздумувала про величність своєї королівської влади, але прагнула більшої мудрості і спільності з природою і людьми, які жили в глибокому співзвучністю з нею.
Answers & Comments
Ответ:Зустріч на березі Дніпра
Був весняний ранок, коли сонце вже пригрівало землю, але ще не розтоплювало ледь пробуджені від зимового сну дерева. Ольга, княгиня Київської Русі, вирішила вирушити в мандрівку до обіймистих лісів, що лежали на заході від столиці. Її супутниками були лише два верні слуги і любий лисичий лис Мотя.
Вони подорожували вже кілька годин, коли в далекому гаю Ольга помітила дерев'яну хатину. Невелика, але добротно споруджена хата серед лісу зацікавила княгиню. Вона вирішила відвідати це місце та, можливо, зустріти її мешканців.
Підходячи до хатини, Ольга помітила групу дерев'ян, які збирали дрова поблизу річки. Вони були схожі на звичайних селян, але в їхньому погляді була спостережна відмінність. Вони були гідні та спокійні, а їхні обличчя віддавали глибокою мудрістю.
Ольга наблизилася із своїми слугами і поздоровилася із деревлянами. Із здивуванням вона помітила, що вони розмовляли з нею легко та вільно, незважаючи на її королівський статус. Вони запросили княгиню і її супутників в хату, де приготували теплий чай і поділилися своєю їжею.
У хаті Ольга здивувалася не лише гостинністю дерев'ян, але й їхнім способом життя. Вони відчували глибокий зв'язок із природою і дбали про неї, ніби це була їхня родина. Вони розповіли про своє знання лікарських рослин, вміння виготовляти корисні речі з природних матеріалів та жити в гармонії з оточуючим світом.
Після тривалої бесіди Ольга розуміла, що вони не звичайні селяни, але люди, які мали глибоке розуміння природи та життя. Вона залишила хату з подякою і пообіцяла повернутися сюди знову. Із задоволенням вона побачила, як її супутники і Мотя також знайшли нових друзів серед дерев'ян.
Ця зустріч з дерев'янами навчила Ольгу більшому поваги до природи і важливості життя в гармонії з нею. Вона більше не роздумувала про величність своєї королівської влади, але прагнула більшої мудрості і спільності з природою і людьми, які жили в глибокому співзвучністю з нею.
Объяснение: