Ответ:

У ІХ-ХІ ст. Європа покрилася феодальними замками. Замок-звичайне житло феодала одночасно був фортецею, його притулком і від зовнішніх ворогів, і від сусідів-феодалів, і від повсталих селян. Замок дозволяв феодалові панувати над усією прилеглої округою і тримати в підпорядкуванні всі її населення. Особливо багато замків було побудовано у зв'язку з набігами норманів, арабів та угорців. Здалеку замок нагадував гніздо хижого птаха: він будувався зазвичай на лісистому пагорбі або високому березі річки, звідки можна було б добре оглядати околицю і де легше було оборонятися від ворога. Аж до кінця Х ст. замки будувалися переважно з дерева та представляли собою найчастіше двоповерхову дерев'яну вежу, у верхньому поверсі якої жив феодал, а в нижньому дружина і слуги. Тут же або в прибудовах знаходились склади зброї, провіанту, приміщення для худоби і т.п. Замок оточувався валом і ровом, наповненим водою. Через рів перекидався підйомний міст. Приблизно з початку XI ст. феодали стали будувати кам'яні замки, оточені здебільшого двома чи навіть трьома високими кам'яними стінами з бійницями і дозорними вежами по кутах. У центрі, як і раніше височіла головна багатоповерхова вежа - "донжон". Підземелля таких веж часто служили в'язницею, де в ланцюгах нудилися вороги феодала - його бранці, непокірні васали і провинилися в чому-небудь селяни. При тодішньому стані військової техніки такий кам'яний замок важко було взяти штурмом. Зазвичай він здавався лише в результаті багатомісячної облоги.