Ми обрали найкраще, як на мою думку, південне місто нашої країни — Одесу. Ось ми, нарешті, дісталися готелю та облаштувалися в ньому. Щойно приїхали, як відразу ж вирішили піти до моря, скупатися після тривалої поїздки. Але нам завадила злива, добре, що вона була короткочасною. Дощ налякав усіх, хто був на пляжі. Коли ми прийшли до моря, відпочивальників майже не було. Ми із задоволенням стали плавати, вода здавалася дуже теплою. Дно було піщаним, по ньому дуже приємно ступати.

Протягом всього відпочинку ми щоранку ходили до моря. На наш подив, воно кожного дня було різним на вигляд. Одного разу, коли ми прийшли, на ньому були великі хвилі. Вони накочувалися на берег, ударялися об нього, утворюючи білу піну. Але люди, все одно, плавали на хвилях. Було дуже приємно, коли хвилі притягували та відкидали до берега. А ще ми знайшли чудові мушлі, які взяли з собою додому на згадку про море. Коли ми засмагали на сонечку, то слухали крики чайок і спостерігали, як вони на льоту виловлюють з води дрібну рибку.

Найкрасивішим море буває, коли день добігає кінця. Сонце сідає за морський обрій червоним зенітом, відбиваючись у гладі води. Небо стає різнобарвним, з переважанням жовтого, червоного та помаранчевого кольорів. А коли настає ніч, то на березі запалюється багато різнокольорових вогнів, всі вони теж відбиваються в морській воді. Тоді пляж порожніє та рідко можна зустріти людей. Приємно прогулюватися по м’якому піску, дихати свіжим морським повітрям, милуватися навколишньою красою.