Ответ:

Становлення літератури східних слов’ян відбувалося водночас із утворенням давньоруської державності (див. Давня Русь), запровадженням християнства і слов’янського письма. Першими пам’ятками давньоруської літератури були перекладені з грецької біблійні тексти та апокрифічні оповідання («Ходіння Богородиці по муках» та ін.). В 11–13 ст. перекладено твори учительної (Івана Золотоустого, Івана Дамаскина, Єфрема Сирина), житійної («Патерики», «Прологи», «Четьї мінеї»), історичної та історико-розповідної (візантійські хроніки Георгія Амартола, Івана Малали), повістевої («Повість про Варлаама та Йоасафа», «Повість про Акіра Премудрого»), географічно-природничої («Християнська топографія» Козьми Індикоплова, «Фізіолог» тощо) літератури. Джерелом перекладної літератури Давньої Русі в цей час була книжність Візантії (часто через болгарське посередництво).

Оригінальна давньоруська література розробляла ораторсько-учительну (Феодосій Печерський, Іларіон, Кирило Турівський) та агіографічну прозу (княжі житія Ольги та Володимира, Бориса і Гліба, житія монахів Києво-Печерської лаври — «Києво-Печерський патерик»), описи подорожей («Ходіння» Даниїла Паломника). Прочитай целеком и всё будет понятно. Дай балов если не сложно пожалуйста