Ответ:

1)житті свій слід.

Важко дати однозначну відповідь на питання , для чого дане життя людині . Скільки великих філософів , мислителів , письменників зробили головною метою свого життя розгадку таємниці людського існування і призначення . Кожен з них знаходив сенс життя в чомусь своєму . І ніхто з них не зміг сформулювати єдиної мети життя для всіх людей Землі . Але є все ж деякі думки , до яких на тому чи іншому етапі приходили всі вчені мужі , до яких рано чи пізно приходить кожна мисляча людина . Життя цінується не за тривалістю, а за її змістом.

Звичайно, життя прожити - не поле перейти . На цій вибоїстій дорозі нас чекають і радість , які розчарування. Але йти вперед потрібно. Не пасуючи перед труднощами , долаючи перешкоди , виправляючи допущені помилки. Потрібно жити прагнучи вищого, кращого, світлішого. І саме це прагнення допоможе вижити , виховати свою душу і наблизитися до розгадки самої великої таємниці - таємниці життя. А може бути, що для того нам і дано життя , щоб ми самі « сотворили себе » , щоб ми постійно прагнули до вдосконалення , гармонії і краси.

2)Життя людини – велика цінність. Про нього важко розмірковувати, адже саме поняття життя не є чітко визначеним. Над цим питанням трудяться тисячоліттями багато філософів і мислителів. Однак найближче до розгадки цієї таємниці наближаються митці, художники, поети.

Саме мистецтво дає безсмертя. Створюючи культурну цінність, людина залишається у віках. Не тільки її ім’я, а й ідеї, почуття та світогляд. Є навіть думка, що у поезії більше філософії, ніж у самій філософії.

Адже римовані рядки це свого роду шифр у яких закладено багато смислів таємничою мовою символів та образів. В людині закладений цілий Всесвіт. Адже вона є найрозумнішою істотою у Всесвіті, і саме те як вона його бачить і являється повною мірою реальності.

Життя людини дає майже необмежену кількість можливостей. Кожен сам вибирає свій шлях, сам вибирає свої цінності та ідеї. Ми народжуємось вільними та чистими від стереотипів, нав’язувань ідей. Ми справді можемо стати, тим ким ми хочемо себе бачити.

Разом з тим життя дуже коротке. Це добре розуміють ті хто вже стоїть перед смертю. Але в молодості ніколи роздумувати про таке, а варто було б. Адже життя – це важка особиста відповідальність в першу чергу перед собою.

Кожен день людина робить вибір, який впливає на все її подальше життя. Це треба глибоко усвідомити, щоб на старості не жалкувати про помилки молодості. Муки совісті нестерпні.

І хоч життя справді неоціненна річ, все ж є речі заради яких варто пожертвувати життя. В історії ми знаємо багато таких випадків. В ім’я свободи, заради порятунку багатьох інших безліч героїв без роздумів віддавали найцінніше що у них було.

Така жертовність – це краща риса людини, яка тільки може бути. Смерть заради вищих ідеалів – те що відрізняє людину від тварини, те що вивищує її.

Жити потрібно так, щоб вкінці життя ти ні про що не жалкував. Щоб перед лицем смерті ти міг впевнено сказати: "Якщо у мене було б ще одне життя, я б прожив його так само”.

Мислителі кажуть, що правильно жити важче ніж помирати. Я погоджусь з цим твердженням, адже навіть у наш бурхливий час дуже легко загубитись, втратити орієнтири. Досвіду ще немає, адже життя тільки почалось. Потрібно старатись вчитись не на своїх помилках, а на чужих.

Для цього в дитинстві та в молодості треба багато читати. Книги можуть багато чому навчити, не варто їх недооцінювати. А якщо уже допустимо помилки, то урок треба виносити дуже суворий.

В сучасній метушні ми не помічаємо і не задумаємось наскільки життя людини крихке і коротке. Не тратьмо його в пусту, адже воно може закінчитись будь якої хвилини.