Наталка та її національно свідомі батько й мати. «Відколи вона живе на світі, проте ні фортеці, ні замку не бачила жодного разу»; Під час подорожі дівчинка зазирнула в минуле і збагнула: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!»; Тато Руснак «вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти»; «Тоді в атаку пішла мама. Вона говорила від імені Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови «Просвіта», в яких була членкинею. Вона промовляла тихо й задушевно, а далі все палкіше, все завзятіше. Про честь і звитягу, про духовність і славу, про історичну пам’ять, врешті про старовину, про те диво, що було, минуло... Її промова мала успіх».