Verified answer

Ответ:

Жив-був один дуже розумний дятел, який дуже любив спілкуватись зі своїми друзями у лісі. Він знаходив нових друзів і завжди ділився з ними своїми знаннями та досвідом.

Одного разу, під час прогулянки, дятел зустрів маленького заєцька, який став йому розповідати про своє життя і про своїх друзів. Дятел був так захоплений розповіддю заєцька, що забув про час і поспішив додому на пізню вечерю.

Але, коли дятел зустрів своїх друзів, він не міг знайти слів, щоб розповісти їм про своїх нових знайомих. Йому здавалось, що він щось втратив, тому що не може поділитись своїми новими досвідами зі своїми друзями.

Але потім дятел зрозумів, що спілкування - це не тільки про розповіді про себе, а про те, щоб слухати та вчитись від інших. І він вирішив знову зустрітись зі своїм новим другом, щоб поповнити свій багаж знань та досвіду, а потім поділитись ним зі своїми друзями.

З того часу дятел завжди був відкритий для нових знайомств і завжди був уважним слухачем. Він відкрив для себе нові ідеї та погляди на світ, завдяки спілкуванню з іншими тваринами в лісі. І, хоча він іноді забуває розповісти про свої нові пригоди, його друзі дуже поважають за його вміння слухати та бути відкритим до нового