Кожному з нас найбільше усього мила своя рідна сторона. Лише на рідній землі людина відчуває себе справжнім господарем. Лише на рідній землі людина наполегливо працює і має змогу отримати задоволення від життя. А ось на чужині людина, як правило, відчуває себе незатишно, сумує за своєю батьківщиною, за своєю домівкою, і навіть якщо живе на чужині довгі роки, усе одно залишається там чужою.
Там людина ніколи не буде почувати себе вільною і щасливою, бо їй буде постійно не вистачати гарних друзів і тепла рідної домівки. Лише наша рідна земля
дає кожному з нас усі можливості домогтися того, що бажаєш, дає впевненість у своєму житті, у своєму майбутньому. Треба любити свій рідний край, свою рідну землю.
Адже недаремно про батьківщину кажуть: “Для мене ж той край найкращий де виросли крила мої”.
Цей вислів достатньо зрозумілий, бо кожен з нас повинен бути щирим патріотом. Бо чи є щось найбільш миліше в нашому безмежному світі, ніж рідни люди, батьківська хата та рідне затишне подвір’я. Особисто я вважаю, що Батьківщина – це велике сімейне коло, мої рідні, мої друзі, моя школа і все, що мене оточує.
Для мене найдорожча за все співуча українська
мова, яка бринить у серці відлунням творів видатних українських письменників і поетів. А повсякденно милуючись чудовими місцевими краєвидами, я щиро пишаюсь красою рідної природи, красою рідного краю. Коли я осмислюю, що народився і виріс на цій чудовій землі, серед плодовитих земель, талановитих земляків і первозданної краси України, мою душу і серце переповнює нескінчене щастя.
Тому я завжди з гордістю сприймаю національні українські звичаї, мову, культуру і традиції, і з гордістю усвідомлюю, що я є маленькою частинкою усіх цих багатств.
2 votes Thanks 1
ishalava202
Боже дякую тобі, я за тебе свічку в церкві поставлю!!!!
ishalava202
Я зроблю твою відповідь кращою, десь завтра або післязавтра
Ответ: У світі, де кожен куток приховує свої таємниці та магію, я завжди відчуваю себе частиною великого гармонійного пазла, який складається з дрібних, але важливих частинок. Для мене завжди було важливо знайти своє місце в цьому світі, і я завжди вірив, що це місце пов'язане з моїм корінням, з місцем, де виросли крила мої.
Ці слова Ліни Костенко завжди вдавали мені глибокий сенс. Вони були для мене не просто рядками в книжці, а філософією, що визначала мій світогляд. Я завжди вірив у те, що мої корені — це те, що розуміють мою історію, моє переконання та мої цінності. І саме ці корені дають мені силу розправити крила і відчути свободу польоту.
Мої батьки завжди розповідали мені історію про наше родове гніздечко, розташоване серед живописних гір та зелених лісів. Це місце було нашим святинею, місцем, де наші предки виросли, де ми знаходилися спокійно та відпочинок. Саме там, серед високих вершин і таємничих лісів, я вперше відчув себе частиною цієї великої природної гармонії.
Кожен візерунок на стовбурі старого дуба, кожен шепіт вітру серед гілок, навіть кожен запах землі — все це було для мене натхненням. Це було те місце, де я навчився розуміти мову природи, слухати її повідомлення та відчувати глибоку рівновагу.
Та в моєму житті настали часи змін. Я вирушив у великий світ, де кожен крок був новим викликом, кожен день — новою можливістю. Проте, навіть у цьому шумному світі, серце моє завжди залишалося в тому маленькому куточку, де виросли крила мої.
Повертаючись до цього магічного місця, я завжди відчуваю, як мої крила розправляються. Саме тут я знову знаходжуся в тіху у спілкуванні з природою, відчуваючи її життєву силу та невичерпну мудрість.
Ліна Костенко права: той край, де виросли крила моя, — це моя домівка, це моє відчуття глибокого зв'язку з природою та своїми корінями. Це місце, де я завжди можу працювати, де я відчуваю себе справжнім сином землі, де відбувається чарівний танець моєї душі з вітром, сонцем та навколишнім світом. І я завжди готовий розпростерти своє крило і піднятися в небо, розгорнувши нові горизонти, але завжди знаю, що моє справжнє місце — там, де виросли крила мої.
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
Пояснення:
Кожному з нас найбільше усього мила своя рідна сторона. Лише на рідній землі людина відчуває себе справжнім господарем. Лише на рідній землі людина наполегливо працює і має змогу отримати задоволення від життя. А ось на чужині людина, як правило, відчуває себе незатишно, сумує за своєю батьківщиною, за своєю домівкою, і навіть якщо живе на чужині довгі роки, усе одно залишається там чужою.
Там людина ніколи не буде почувати себе вільною і щасливою, бо їй буде постійно не вистачати гарних друзів і тепла рідної домівки. Лише наша рідна земля
дає кожному з нас усі можливості домогтися того, що бажаєш, дає впевненість у своєму житті, у своєму майбутньому. Треба любити свій рідний край, свою рідну землю.
Адже недаремно про батьківщину кажуть: “Для мене ж той край найкращий де виросли крила мої”.
Цей вислів достатньо зрозумілий, бо кожен з нас повинен бути щирим патріотом. Бо чи є щось найбільш миліше в нашому безмежному світі, ніж рідни люди, батьківська хата та рідне затишне подвір’я. Особисто я вважаю, що Батьківщина – це велике сімейне коло, мої рідні, мої друзі, моя школа і все, що мене оточує.
Для мене найдорожча за все співуча українська
мова, яка бринить у серці відлунням творів видатних українських письменників і поетів. А повсякденно милуючись чудовими місцевими краєвидами, я щиро пишаюсь красою рідної природи, красою рідного краю. Коли я осмислюю, що народився і виріс на цій чудовій землі, серед плодовитих земель, талановитих земляків і первозданної краси України, мою душу і серце переповнює нескінчене щастя.
Тому я завжди з гордістю сприймаю національні українські звичаї, мову, культуру і традиції, і з гордістю усвідомлюю, що я є маленькою частинкою усіх цих багатств.
Ответ: У світі, де кожен куток приховує свої таємниці та магію, я завжди відчуваю себе частиною великого гармонійного пазла, який складається з дрібних, але важливих частинок. Для мене завжди було важливо знайти своє місце в цьому світі, і я завжди вірив, що це місце пов'язане з моїм корінням, з місцем, де виросли крила мої.
Ці слова Ліни Костенко завжди вдавали мені глибокий сенс. Вони були для мене не просто рядками в книжці, а філософією, що визначала мій світогляд. Я завжди вірив у те, що мої корені — це те, що розуміють мою історію, моє переконання та мої цінності. І саме ці корені дають мені силу розправити крила і відчути свободу польоту.
Мої батьки завжди розповідали мені історію про наше родове гніздечко, розташоване серед живописних гір та зелених лісів. Це місце було нашим святинею, місцем, де наші предки виросли, де ми знаходилися спокійно та відпочинок. Саме там, серед високих вершин і таємничих лісів, я вперше відчув себе частиною цієї великої природної гармонії.
Кожен візерунок на стовбурі старого дуба, кожен шепіт вітру серед гілок, навіть кожен запах землі — все це було для мене натхненням. Це було те місце, де я навчився розуміти мову природи, слухати її повідомлення та відчувати глибоку рівновагу.
Та в моєму житті настали часи змін. Я вирушив у великий світ, де кожен крок був новим викликом, кожен день — новою можливістю. Проте, навіть у цьому шумному світі, серце моє завжди залишалося в тому маленькому куточку, де виросли крила мої.
Повертаючись до цього магічного місця, я завжди відчуваю, як мої крила розправляються. Саме тут я знову знаходжуся в тіху у спілкуванні з природою, відчуваючи її життєву силу та невичерпну мудрість.
Ліна Костенко права: той край, де виросли крила моя, — це моя домівка, це моє відчуття глибокого зв'язку з природою та своїми корінями. Це місце, де я завжди можу працювати, де я відчуваю себе справжнім сином землі, де відбувається чарівний танець моєї душі з вітром, сонцем та навколишнім світом. І я завжди готовий розпростерти своє крило і піднятися в небо, розгорнувши нові горизонти, але завжди знаю, що моє справжнє місце — там, де виросли крила мої.
Объяснение: