Вважається, що сучасні люди (в анатомічному сенсі) вперше мігрували на територію Індійського субконтиненту приблизно 73 000 — 55 000 років тому.[1] Перехід від збиральництва до землеробства і скотарства почався в Південній Азії близько 7000 до н. е. Одомашнення пшениці і ячменю почалось на території сучасного Белуджистану, за яким швидко розпочалось одомашнення кіз, овець і великої рогатої худоби.[2]
До 4500 до н. е. осіле життя стале більш широко поширене і в кінцевому підсумку перетворилося в цивілізацію долини Інду, ранню цивілізацію Стародавнього світу, сучасну з Давнім Єгиптом і Месопотамією. Ця цивілізація процвітала між 2500 до н. е. і 1900 до н. е. на території сучасного Пакистану і північно-західній Індії, і була відома своїм міським плануванням, будинками з обпаленої цегли, продуманим дренажем і водопостачанням.
На початку другого тисячоліття до н. е. зміна клімату, яка супроводжувалася постійною посухою, призвела до занепаду міських центрів цивілізації долини Інду. Населення міст розселяється в невеликих селах і на північному заході та змішується з індоарійських племенами, які переселилися в цей район в результаті кількох хвиль міграції, також викликаних наслідками цієї зміни клімату.
Ведичний період був відзначений написанням Вед, великих збірок гімнів деяких арійських племен, чия релігійна культура, завдяки синтезу з існуючими раніше релігійними культурами субконтиненту, породила індуїзм. Кастова система, яка створювала ієрархію священиків («брагманів»), воїнів («кшатріїв») і вільних селян («вайшіїв»), але виключала корінні народи, виникла пізніше в цей період. До кінця періоду, приблизно в шостому столітті до нашої ери, сталася друга урбанізація з консолідацією малих королівств (джанапад) у більші держави (магаджанапади). Ця оновлена урбанізація призвела до появи нових аскетичних рухів, у тому числі джайнізму і буддизму, які кинули виклик ортодоксальності ритуалів і породили нові релігійні концепції
Answers & Comments
Ответ:
Вважається, що сучасні люди (в анатомічному сенсі) вперше мігрували на територію Індійського субконтиненту приблизно 73 000 — 55 000 років тому.[1] Перехід від збиральництва до землеробства і скотарства почався в Південній Азії близько 7000 до н. е. Одомашнення пшениці і ячменю почалось на території сучасного Белуджистану, за яким швидко розпочалось одомашнення кіз, овець і великої рогатої худоби.[2]
До 4500 до н. е. осіле життя стале більш широко поширене і в кінцевому підсумку перетворилося в цивілізацію долини Інду, ранню цивілізацію Стародавнього світу, сучасну з Давнім Єгиптом і Месопотамією. Ця цивілізація процвітала між 2500 до н. е. і 1900 до н. е. на території сучасного Пакистану і північно-західній Індії, і була відома своїм міським плануванням, будинками з обпаленої цегли, продуманим дренажем і водопостачанням.
На початку другого тисячоліття до н. е. зміна клімату, яка супроводжувалася постійною посухою, призвела до занепаду міських центрів цивілізації долини Інду. Населення міст розселяється в невеликих селах і на північному заході та змішується з індоарійських племенами, які переселилися в цей район в результаті кількох хвиль міграції, також викликаних наслідками цієї зміни клімату.
Ведичний період був відзначений написанням Вед, великих збірок гімнів деяких арійських племен, чия релігійна культура, завдяки синтезу з існуючими раніше релігійними культурами субконтиненту, породила індуїзм. Кастова система, яка створювала ієрархію священиків («брагманів»), воїнів («кшатріїв») і вільних селян («вайшіїв»), але виключала корінні народи, виникла пізніше в цей період. До кінця періоду, приблизно в шостому столітті до нашої ери, сталася друга урбанізація з консолідацією малих королівств (джанапад) у більші держави (магаджанапади). Ця оновлена урбанізація призвела до появи нових аскетичних рухів, у тому числі джайнізму і буддизму, які кинули виклик ортодоксальності ритуалів і породили нові релігійні концепції
Объяснение: