Після смерті Токуґави Ієясу японці назвали його «великим богом-спасителем, який осяяв Схід», оскільки він був засновником Токуґавського шогунату та встановив стабільність в країні після довгих років внутрішнього конфлікту. Він втілив у собі ідеал сильного та мудрого правителя, який зумів об'єднати Японію та забезпечити її процвітання, тому його характеризували як «бога-спасителя».

Після смерті Ієясу в 1616 році, його нащадки почали використовувати висловлювання "великий бог-спаситель, який осяяв Схід" для описування його правління та внеску в історію Японії. Це висловлювання має кілька причин та значень:

1. Під час свого правління Ієясу зміцнив свою владу та зберігав мир в країні, поклавши початок періоду Едо, який був характеризований стабільністю і процвітанням.

2. Ієясу також розвивав культуру та мистецтво, підтримував науку і літературу, що забезпечило розквіт культури в Японії.

3. Він став символом національної єдності та зміцнення японської ідентичності, що допомогло підняти націю з розпаду та зміцнити її позиції у світі.

Таким чином, висловлювання "великий бог-спаситель, який осяяв Схід" використовувалося, щоб показати важливість та внесок Ієясу в історію Японії, його здібності до зміцнення влади, збереження миру, розвитку культури та національної єдності.