Монгольські вторгнення до Індії включали в себе низку нападів військ Монгольської імперії на Делійський султанат, що відбулися в XIII столітті.
Объяснение:
Делійський султанат був заснований в 1206 році і, починаючи з 1210 року, знаходився в майже безперервних внутрішніх війнах. На його територію монголи вперше вступили в 1221 році, переслідуючи військо правителя Хорезма Джелал ад-Діна, до цього розбила монгольський загін у битві при Парвані. 9 грудня на річці Інд сталася битва, в якій військо Джелал ад-Діна було розгромлено. Після цього монголи спустошили області Мултана, Лахора і Пешавара і покинули Індію, захопивши близько 10 000 полонених.
У 1235 році монголи захопили Кашмір[1]. У 1241 році вони здійснили вторгнення в Індію і захопили Лахор. У 1246 році були взяті Мултан і Уч. У 1254–1255 році кашмірці підняли повстання, яке було придушене[2]. Після цього, з причини інших цілей, монголи тимчасово припинили великі операції проти Індії, і її правителі використовували це для повернення захоплених територій, а також для збільшення обороноздатності. Султан Алауддін Хілджі в 1290-1300-х роках ввів «мобілізаційну економіку» і посилив армію, багато в чому за зразком монгольської організації[3].
У 90-х роках XIII століття набіги поновилися з боку Чагатайського улусу. У 1292 році вони вторглися в Пенджаб, але авангард зазнав поразки, а від решти війська султану вдалося відкупитися. Пізніше монголи організували ряд вторгнень в Північну Індію. У 1297 році у великому бою біля Делі монголи здобули перемогу над індійцями, але через важкі втрат відступили[4]. У 1299 році Ала уд-Дін Хальджі здійснив похід в улус. Після довгого відступу, монголи атакували і розбили частину його військ, загинув індійський генерал Зафар Хан. Після цього монголи здійснили швидку атаку, дійшли до Делі і розорили і саме місто, і його околиці; Ала уд-Діну залишалося тільки відсиджуватися в фортеці Сірі близько 2 місяців. Після цього султан побудував нові укріплення і посилив армію. Однак монголам вдалося в ході чергового набігу спалити і розграбувати Пенджаб і його околиці. Але пізніше таких успіхів їм досягти, як правило, не вдавалося. У 1306 році під керівництвом Кебека ними було здійснено вторгнення. Загін переправився через Інд близько Мултана, але зазнав великої поразки від правителя Пенджабу. У полон, за завищеними індійським даними, потрапило до 50 000 чоловік. У 1307–1308 роках відбулося останнє вторгнення, яке також було відбито. Після цього вторгнення припинилися, хоча протягом XIV століття ще відбувалися окремі напади з боку промонгольських держав.
Answers & Comments
Відповідь:
Опорна схема для теми: "Кризис і распад Великої монгольської імперії. Індія в 17-18 вв."
I. Вступ
Загальна інтродукція до теми
Пояснення важливості вивчення кризису Великої монгольської імперії та ролі Індії в цьому контексті.
II. Кризис Великої монгольської імперії
A. Причини кризису
1. Політичні та адміністративні недоліки.
2. Економічні фактори та занепад торгівлі.
3. Соціокультурні зміни та незалежність регіональних провінцій.
B. Активні учасники та регіональні наслідки
1. Внутрішні боротьби та повстання.
2. Вплив на сусідні держави та регіональні держави.
III. Індія в 17-18 вв.
A. Могольська імперія в Індії
1. Заснування та розквіт могольської династії.
2. Культурні досягнення та архітектурні пам'ятки.
B. Поява європейських колонізаторів
1. Прихід португальців, голландців, британців та французів.
2. Колонізація, торгівля та вплив на індійське суспільство.
IV. Поширення впливу Великої монгольської імперії на Індію
Аналіз впливу кризису імперії на Індію, особливо на могольську імперію в Індії та взаємовідносини з європейськими колонізаторами.
V. Заключення
Підсумовує ключові тези та висновки щодо кризису Великої монгольської імперії та ролі Індії в історії цього періоду.
VI. Література
Перелік використаних джерел та літератури для подальшого дослідження теми.
Пояснення:
)))
Verified answer
Ответ:
Монгольські вторгнення до Індії включали в себе низку нападів військ Монгольської імперії на Делійський султанат, що відбулися в XIII столітті.
Объяснение:
Делійський султанат був заснований в 1206 році і, починаючи з 1210 року, знаходився в майже безперервних внутрішніх війнах. На його територію монголи вперше вступили в 1221 році, переслідуючи військо правителя Хорезма Джелал ад-Діна, до цього розбила монгольський загін у битві при Парвані. 9 грудня на річці Інд сталася битва, в якій військо Джелал ад-Діна було розгромлено. Після цього монголи спустошили області Мултана, Лахора і Пешавара і покинули Індію, захопивши близько 10 000 полонених.
У 1235 році монголи захопили Кашмір[1]. У 1241 році вони здійснили вторгнення в Індію і захопили Лахор. У 1246 році були взяті Мултан і Уч. У 1254–1255 році кашмірці підняли повстання, яке було придушене[2]. Після цього, з причини інших цілей, монголи тимчасово припинили великі операції проти Індії, і її правителі використовували це для повернення захоплених територій, а також для збільшення обороноздатності. Султан Алауддін Хілджі в 1290-1300-х роках ввів «мобілізаційну економіку» і посилив армію, багато в чому за зразком монгольської організації[3].
У 90-х роках XIII століття набіги поновилися з боку Чагатайського улусу. У 1292 році вони вторглися в Пенджаб, але авангард зазнав поразки, а від решти війська султану вдалося відкупитися. Пізніше монголи організували ряд вторгнень в Північну Індію. У 1297 році у великому бою біля Делі монголи здобули перемогу над індійцями, але через важкі втрат відступили[4]. У 1299 році Ала уд-Дін Хальджі здійснив похід в улус. Після довгого відступу, монголи атакували і розбили частину його військ, загинув індійський генерал Зафар Хан. Після цього монголи здійснили швидку атаку, дійшли до Делі і розорили і саме місто, і його околиці; Ала уд-Діну залишалося тільки відсиджуватися в фортеці Сірі близько 2 місяців. Після цього султан побудував нові укріплення і посилив армію. Однак монголам вдалося в ході чергового набігу спалити і розграбувати Пенджаб і його околиці. Але пізніше таких успіхів їм досягти, як правило, не вдавалося. У 1306 році під керівництвом Кебека ними було здійснено вторгнення. Загін переправився через Інд близько Мултана, але зазнав великої поразки від правителя Пенджабу. У полон, за завищеними індійським даними, потрапило до 50 000 чоловік. У 1307–1308 роках відбулося останнє вторгнення, яке також було відбито. Після цього вторгнення припинилися, хоча протягом XIV століття ще відбувалися окремі напади з боку промонгольських держав.