hehhsvendhdhsvbs Шестеро британських студентів з Університету Де Монфор відтворили на базі історичних мап і малюнків назавжди втрачений старий Лондон ‒ такий, яким він був до Великої пожежі 1666 року.
Анімаційна екскурсія давнім Лондоном триває менше чотирьох хвилин, але з головою відносить глядача у повсякденне життя старого міста, ‒ пише Gazeta.ua.
Масштабна пожежа в Лондоні відбулася у вересні 1666 року. Спершу на Пуддінг-Лейн загорівся дім королівського пекаря Томаса Фаррінора, який забув на ніч загасити піч. За декілька хвилин вогонь охопив всю вулицю, а за два дні згоріло дві третини міста ‒ 13200 будинків, близько 90 церков, багато громадських будівель.
Пожежа зробила безхатьками 70 тисяч осіб, при тодішньому населенні центральної частини Лондона в 80 тисяч. Точно невідомо, скільки людей загинуло при пожежі, приблизно 16 з них вважаються загиблими, але безліч жертв не були записані.
Пожежа загрожувала аристократичному району Вестмінстер (сучасний Вест-Енд), палацу Уайтхолл і більшості з приміських нетрів, проте вогонь не зміг досягти цих округів. Соціальні та економічні проблеми, які виникли в результаті цього стихійного лиха, були дуже великими. Карл II закликав погорільців виїхати з Лондона і влаштуватися в іншому місці. Він побоювався, що в Лондоні спалахне заколот серед тих, хто втратив своє майно. Незважаючи на численні радикальні пропозиції, Лондон був реконструйований за тим же планом, що і до пожежі. Пожежа також допомогла позбавитися від Великої чуми, яка лютувала в Лондоні 1665 року
Answers & Comments
Шестеро британських студентів з Університету Де Монфор відтворили на базі історичних мап і малюнків назавжди втрачений старий Лондон ‒ такий, яким він був до Великої пожежі 1666 року.
Анімаційна екскурсія давнім Лондоном триває менше чотирьох хвилин, але з головою відносить глядача у повсякденне життя старого міста, ‒ пише Gazeta.ua.
Масштабна пожежа в Лондоні відбулася у вересні 1666 року. Спершу на Пуддінг-Лейн загорівся дім королівського пекаря Томаса Фаррінора, який забув на ніч загасити піч. За декілька хвилин вогонь охопив всю вулицю, а за два дні згоріло дві третини міста ‒ 13200 будинків, близько 90 церков, багато громадських будівель.
Пожежа зробила безхатьками 70 тисяч осіб, при тодішньому населенні центральної частини Лондона в 80 тисяч. Точно невідомо, скільки людей загинуло при пожежі, приблизно 16 з них вважаються загиблими, але безліч жертв не були записані.
Пожежа загрожувала аристократичному району Вестмінстер (сучасний Вест-Енд), палацу Уайтхолл і більшості з приміських нетрів, проте вогонь не зміг досягти цих округів. Соціальні та економічні проблеми, які виникли в результаті цього стихійного лиха, були дуже великими. Карл II закликав погорільців виїхати з Лондона і влаштуватися в іншому місці. Він побоювався, що в Лондоні спалахне заколот серед тих, хто втратив своє майно. Незважаючи на численні радикальні пропозиції, Лондон був реконструйований за тим же планом, що і до пожежі. Пожежа також допомогла позбавитися від Великої чуми, яка лютувала в Лондоні 1665 року