Только родившись, ребенок получает право жить и воспитываться в семье, получать от нее защиту, получает права на гражданство и даже на личный банковский счет. А еще, интересный момент - право знать своих родителей. В 3 года ребенок имеет право посещать детский сад, в 6 - школу, где уже имеет право заключать мелкие бытовые сделки: можно начинать делать карьеру олигарха.В 10 лет у ребенка появляется широкое поле для маневра. Она дает или не дает согласие жить в приемной семье, на смену имени и фамилии. И ее уже в случае чего должны с серьезными лицами выслушивать в суде люди в мантиях. В 14 лет беззаботное детство заканчивается: она выбирает, с кем из родителей жить в случае их развода, с согласия родителей можно идти на работу и думать, как распоряжаться своим доходом. В 16 - при особых условиях вступить в брак. Хотя последнее, если не терпится, чисто на уровне бюрократии все же лучше делать после 18-ти.За нарушениями прав ребенка должна следить государство, а на международном уровне ее в свою очередь контролирует Комитет ООН по правам ребенка. Он был создан в 1989 году, когда была принята Конвенция ООН по правам ребенка - первый и главный международно-правовой документ в этой сфере. Причем одна страна отчитывается перед другой, проверяя друг друга. А еще, кроме требований основного документа Конвенции, существуют различные факультативные протоколы, по которым советуют совершенствовать национальное законодательство.
Діти є найбільш вразливими членами суспільства, і забезпечення захисту їхніх прав є надзвичайно важливим. Однак, на жаль, права дітей продовжують порушуватися в різних формах. Ці порушення можуть набувати форми фізичного та сексуального насильства, дитячої праці, торгівлі дітьми, відмови в базовій освіті та охороні здоров'я, серед іншого. Тому дуже важливо вжити заходів для того, щоб запобігти цим порушенням у першу чергу.
По-перше, необхідно впроваджувати освітні та інформаційні програми для підвищення обізнаності людей про права дітей. Це забезпечить усвідомлення окремими особами та громадами прав дітей та наслідків їх порушення. Школи та інші навчальні заклади можуть відігравати важливу роль у цьому відношенні, включивши права дитини до своєї навчальної програми.
По-друге, слід впроваджувати державну політику, спрямовану на вирішення питань, пов'язаних з правами дітей. Ця політика повинна містити керівні принципи захисту прав дітей, а також санкції для осіб чи установ, які порушують ці права. Уряди також повинні надавати ресурси та підтримку організаціям, які працюють над захистом прав дітей.
По-третє, важливо залучати самих дітей до процесу захисту своїх прав. Необхідно заохочувати дітей висловлювати свої думки та погляди з питань, що їх стосуються, а їхні голоси повинні бути почуті та взяті до уваги при прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя. Це дасть дітям відчуття власності та відповідальності за свої права, і вони з більшою ймовірністю будуть відстоювати свої інтереси.
По-четверте, батьки та опікуни повинні бути поінформовані про свої обов'язки по відношенню до дітей. Вони повинні усвідомлювати важливість забезпечення для своїх дітей безпечного та здорового середовища, а також доступу до освіти та охорони здоров'я. Батьків та опікунів також слід навчати позитивним методам виховання, щоб вони не вдавалися до фізичного чи емоційного насильства при вихованні своїх дітей.
Нарешті, слід забезпечити суворе дотримання законів, які захищають права дітей. Особи чи установи, які порушують права дітей, повинні нести юридичну відповідальність, і ці наслідки мають бути достатньо суворими, щоб утримувати інших від вчинення подібних правопорушень. Також повинні існувати належні механізми для повідомлення про випадки порушення прав дитини, і ці механізми повинні бути доступними для всіх членів суспільства.
Отже, забезпечення захисту прав дітей вимагає багатостороннього підходу, який включає в себе освіту, впровадження політики, участь та забезпечення дотримання законів. Працюючи разом, уряди, громади, батьки та опікуни можуть створити безпечне і здорове середовище для дітей, де їхні права захищені, де вони можуть розвиватися і повністю реалізувати свій потенціал.
Answers & Comments
Ответ:
Переведеш на укр.
Только родившись, ребенок получает право жить и воспитываться в семье, получать от нее защиту, получает права на гражданство и даже на личный банковский счет. А еще, интересный момент - право знать своих родителей. В 3 года ребенок имеет право посещать детский сад, в 6 - школу, где уже имеет право заключать мелкие бытовые сделки: можно начинать делать карьеру олигарха.В 10 лет у ребенка появляется широкое поле для маневра. Она дает или не дает согласие жить в приемной семье, на смену имени и фамилии. И ее уже в случае чего должны с серьезными лицами выслушивать в суде люди в мантиях. В 14 лет беззаботное детство заканчивается: она выбирает, с кем из родителей жить в случае их развода, с согласия родителей можно идти на работу и думать, как распоряжаться своим доходом. В 16 - при особых условиях вступить в брак. Хотя последнее, если не терпится, чисто на уровне бюрократии все же лучше делать после 18-ти.За нарушениями прав ребенка должна следить государство, а на международном уровне ее в свою очередь контролирует Комитет ООН по правам ребенка. Он был создан в 1989 году, когда была принята Конвенция ООН по правам ребенка - первый и главный международно-правовой документ в этой сфере. Причем одна страна отчитывается перед другой, проверяя друг друга. А еще, кроме требований основного документа Конвенции, существуют различные факультативные протоколы, по которым советуют совершенствовать национальное законодательство.
Відповідь:
Діти є найбільш вразливими членами суспільства, і забезпечення захисту їхніх прав є надзвичайно важливим. Однак, на жаль, права дітей продовжують порушуватися в різних формах. Ці порушення можуть набувати форми фізичного та сексуального насильства, дитячої праці, торгівлі дітьми, відмови в базовій освіті та охороні здоров'я, серед іншого. Тому дуже важливо вжити заходів для того, щоб запобігти цим порушенням у першу чергу.
По-перше, необхідно впроваджувати освітні та інформаційні програми для підвищення обізнаності людей про права дітей. Це забезпечить усвідомлення окремими особами та громадами прав дітей та наслідків їх порушення. Школи та інші навчальні заклади можуть відігравати важливу роль у цьому відношенні, включивши права дитини до своєї навчальної програми.
По-друге, слід впроваджувати державну політику, спрямовану на вирішення питань, пов'язаних з правами дітей. Ця політика повинна містити керівні принципи захисту прав дітей, а також санкції для осіб чи установ, які порушують ці права. Уряди також повинні надавати ресурси та підтримку організаціям, які працюють над захистом прав дітей.
По-третє, важливо залучати самих дітей до процесу захисту своїх прав. Необхідно заохочувати дітей висловлювати свої думки та погляди з питань, що їх стосуються, а їхні голоси повинні бути почуті та взяті до уваги при прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя. Це дасть дітям відчуття власності та відповідальності за свої права, і вони з більшою ймовірністю будуть відстоювати свої інтереси.
По-четверте, батьки та опікуни повинні бути поінформовані про свої обов'язки по відношенню до дітей. Вони повинні усвідомлювати важливість забезпечення для своїх дітей безпечного та здорового середовища, а також доступу до освіти та охорони здоров'я. Батьків та опікунів також слід навчати позитивним методам виховання, щоб вони не вдавалися до фізичного чи емоційного насильства при вихованні своїх дітей.
Нарешті, слід забезпечити суворе дотримання законів, які захищають права дітей. Особи чи установи, які порушують права дітей, повинні нести юридичну відповідальність, і ці наслідки мають бути достатньо суворими, щоб утримувати інших від вчинення подібних правопорушень. Також повинні існувати належні механізми для повідомлення про випадки порушення прав дитини, і ці механізми повинні бути доступними для всіх членів суспільства.
Отже, забезпечення захисту прав дітей вимагає багатостороннього підходу, який включає в себе освіту, впровадження політики, участь та забезпечення дотримання законів. Працюючи разом, уряди, громади, батьки та опікуни можуть створити безпечне і здорове середовище для дітей, де їхні права захищені, де вони можуть розвиватися і повністю реалізувати свій потенціал.