Відповідь:

Спостерігаю за тим, як це питання сиротливо висить на сайті і відповіді на нього ніхто не дає. Давайте спробую, але я не проти почитати думки інших!

Добрий день, Маріє Олександрівно! (моя примітка, про всяк випадок, це справжнє ім"я письменниці)

Давно з захопленням спостерігаю за Вашою творчістю. Ваші твори цікаві, яскраві, чудові. А написати цей лист мене змусила Ваша повість "Інститутка". Не мені судити генія, яким беззаперечно є Ви, але хочу висловити деякі свої міркування.

Мені сподобалася Ваша ідея змалювати у творі два покоління героїв: панночки та старої пані, а також Устини та бабусі. Кажуть, що риси характеру передаються у спадщину. А мені під час читання не виходила з голови народна мудрість: чим горщик накипів, тим і смердіти буде. Тому що, Устина і стара бабуся були зовсім чужими, але серце мали добре, душу чисту і щиру, а стара пані з панночкою про милосердя і благородство ніби й не чули. І хоч героїні різних поколінь приблизно одного віку, та між ними пролягла ціла прірва.

Я чула, що Ви хотіли назвати Вашу повість "Панночка", але змінили назву на "Інститутка". Думаю, що Ви зробили вірно. Це підкреслює всю безглуздість, жорстокість ситуації, яка описана в творі. Тому що панночок в будинках поміщиків було багато, але не кожна з них отримувала чудову освіту. Якщо ж у героїні була можливість навчатися, то й сподівалися всі на її прогресивність, розум, великі знання, інтелігентність. Але ці сподівання були марними.

Панночка виявилась звичайнісіньким манірним дівчиськом, здатним на брехню, підступність, жорстокість, облесність. Може її такою створила родина, в  якій вона росла і виховувалася? Стара пані так часто повторювала, що атласне плаття дівчина отримає, коли вийде заміж за князя, що на балах потрібно приймати знаки уваги від багатих і відомих залицяльників, а не від пройдисвітів, що заміж вона панночку віддасть тільки за "князя чи за графа, за багатиря всесвітнього". Яка ж була зла і розчаровано стара пані, коли її планам не судилося збутися !  Як дорікала дівчині, коли та закохалася у звичайного лікаря!

Хочу ще раз подякувати за Вашу працю, за те, як нещадно Ви засудили кріпацтво у цій повісті. У Вашому творі це ганебне явище не прикрито сором"язливо, не причесано-прилизано і явлено на очі сотень і тися людей як турбота панів про своїх людей, а викрито з усією біллю, розпачем, криком зраненої крапіцької душі.

Нехай Ваша творчість живе ще дуже довго і знаходить відклик  у серцях не одного покоління.

До побачення.

Пояснення: