У Мадриді, де батько був губернатором, вони розірвали подружні стосунки. Матір Гюґо поїхала з дітьми у Париж. Політичні симпатії матері зробили з Гюґо рояліста. У своїх перших віршах він проклинає Наполеона, оспівує Бурбонів. Йому імпонує творчість класицистів і найконсервативніших романтиків. У 14 років Гюґо занотував у щоденнику: «Хочу бути Шатобріаном або ніким».
Перші вірші, які Гюґо написав у 1812—1819 рр., створені за правилами класицизму. Поет звертається до жанру урочистої оди, написаної правильним олександрійським віршем, з великою кількістю пишних порівнянь і метафор. Юний поет славить Бурбонів, а Наполеона називає «кривдником царів».
У 1820 р. Гюґо познайомився з поетичною збіркою А. Ламартіна «Поетичні роздуми». Під впливом А. Ламартіна і Ф. Р. Шатобріана поет перейшов на позиції романтизму. У 1822 р. він видав свої оди, до яких згодом додав балади. У передмовах до збірки «Оди і балади « («Odes et Ballades» 1822—1828) поет пояснив своє розуміння цих двох жанрів. У класицистичному жанрі оди він виявив риси, які зближували оду з романтичною поезією: «... холодність притаманна аж ніяк не самій оді, а лише тій формі, яку надавали їй донині ліричні поети». І якщо в оді відтворити рух думки, який обумовить композицію і буде пов’язаний з розвитком сюжету, якщо використовувати не античні, а християнські образи, то «ода могла б зацікавити так само, як цікавить драма» (Передмова до видання 1823p.). Балади ж — цілком романтичний жанр: «...Це химерні поетичні начерки: мальовничі картини, мрії, розповіді та сцени життя, легенди, породжені неосвіченістю, народні перекази» (Передмова до видання 1826p.).
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
У Мадриді, де батько був губернатором, вони розірвали подружні стосунки. Матір Гюґо поїхала з дітьми у Париж. Політичні симпатії матері зробили з Гюґо рояліста. У своїх перших віршах він проклинає Наполеона, оспівує Бурбонів. Йому імпонує творчість класицистів і найконсервативніших романтиків. У 14 років Гюґо занотував у щоденнику: «Хочу бути Шатобріаном або ніким».
Перші вірші, які Гюґо написав у 1812—1819 рр., створені за правилами класицизму. Поет звертається до жанру урочистої оди, написаної правильним олександрійським віршем, з великою кількістю пишних порівнянь і метафор. Юний поет славить Бурбонів, а Наполеона називає «кривдником царів».
У 1820 р. Гюґо познайомився з поетичною збіркою А. Ламартіна «Поетичні роздуми». Під впливом А. Ламартіна і Ф. Р. Шатобріана поет перейшов на позиції романтизму. У 1822 р. він видав свої оди, до яких згодом додав балади. У передмовах до збірки «Оди і балади « («Odes et Ballades» 1822—1828) поет пояснив своє розуміння цих двох жанрів. У класицистичному жанрі оди він виявив риси, які зближували оду з романтичною поезією: «... холодність притаманна аж ніяк не самій оді, а лише тій формі, яку надавали їй донині ліричні поети». І якщо в оді відтворити рух думки, який обумовить композицію і буде пов’язаний з розвитком сюжету, якщо використовувати не античні, а християнські образи, то «ода могла б зацікавити так само, як цікавить драма» (Передмова до видання 1823p.). Балади ж — цілком романтичний жанр: «...Це химерні поетичні начерки: мальовничі картини, мрії, розповіді та сцени життя, легенди, породжені неосвіченістю, народні перекази» (Передмова до видання 1826p.).