Латиноамериканські революційні рухи 1920-х і 1930-х років являли собою низку повстань, повстань і революцій, які мали на меті повалити існуючі уряди та замінити їх новими, більш прогресивними режимами. У багатьох випадках ці рухи надихалися ідеалами соціалізму та комунізму, які ставали дедалі популярнішими в регіоні після російської революції.
У Мексиці найпомітнішим прикладом стала війна Крістеро (1926-1929), конфлікт між релігійними консерваторами та антиклерикальними лібералами, який завершився невдалою революцією. На Кубі революціонери на чолі з Фіделем Кастро скинули підтримуваного США диктатора Фульхенсіо Батісту в 1959 році. Серед інших помітних рухів були Гватемальська революція (1944-1954), яка повалила підтримуваного США диктатора Хорхе Убіко; Нікарагуанська революція (1979-1990), яка повалила підтримуваного США диктатора Анастасіо Сомоса Дебайле; і Громадянська війна в Сальвадорі (1980-1992), яка протистояла лівим повстанцям і підтримуваним США урядовим військам.
На додаток до цих більших конфліктів, у цей період по всій Латинській Америці відбувалися численні менші повстання. Наприклад, у Бразилії відбулося повстання під проводом Луїса Карлоса Престеса, яке намагалося повалити президента Гетуліо Варгаса в 1924 році. У Колумбії відбулося селянське повстання, відоме як Ель-Боготасо, яке відбулося в 1948 році після спроби вбити лідера популістів Хорхе Елісера. Гайтан. А в Перу відбулося повстання під проводом Віктора Рауля Хайя де ла Торре, яке намагалося повалити президента Аугусто Легуїю в 1932 році.
Ці революційні рухи мали різний рівень успіху, але зрештою не змогли створити тривалі зміни для більшості країн Латинської Америки. Однак вони допомогли надихнути майбутні покоління активістів і революціонерів, які продовжуватимуть боротися за соціальну справедливість і демократію в Латинській Америці протягом ХХ століття і в сучасному світі.
1920-1930-ті роки були періодом значних політичних потрясінь і революційних рухів у Латинській Америці. Ці рухи були значною мірою зумовлені поєднанням економічних, соціальних і політичних чинників, зокрема спадщиною колоніалізму, нерівністю, бідністю та іноземним пануванням.
Деякі з найвідоміших революційних рухів цього періоду включають
1. Мексиканська революція (1910-1920): Мексиканська революція була великим соціальним і політичним переворотом, який відбувся між 1910 і 1920 роками. Вона була викликана насамперед бажанням повалити авторитарне правління президента Порфіріо Діаса і вирішити давні проблеми бідності, земельної власності та нерівності. Революція врешті-решт призвела до створення нової конституції та приходу до влади Інституційно-революційної партії (ІРП).
2. Кубинська революція (1953-1959): Кубинська революція - це соціально-політичний рух, який розпочався в 1950-х роках і призвів до повалення авторитарного уряду президента Фульхенсіо Батісти в 1959 році. Революцію очолили Фідель Кастро та інші ліві повстанці, які прагнули вирішити проблеми нерівності, бідності та іноземного панування.
3. Бразильська революція 1930 року: Бразильська революція 1930 року - політичний рух, що призвів до повалення авторитарного уряду президента Вашингтона Луїса і встановлення нового політичного порядку. Революція була значною мірою зумовлена бажанням подолати економічну та соціальну нерівність і встановити більш демократичну політичну систему.
4. Гватемальська революція (1944-1954): Гватемальська революція - це соціальний і політичний рух, що відбувався між 1944 і 1954 роками. Він був викликаний насамперед бажанням вирішити проблеми бідності, власності на землю та нерівності, а також кинути виклик авторитарному правлінню президента Хорхе Убіко. Революція врешті-решт призвела до приходу до влади лівого уряду на чолі з Хакобо Арбенсом, який був повалений в результаті перевороту, підтриманого США в 1954 році.
Ці революційні рухи мали значний вплив на політичний і соціальний ландшафт Латинської Америки, і багато питань, які були їх рушійною силою, залишаються актуальними і сьогодні.
Answers & Comments
Ответ:
Латиноамериканські революційні рухи 1920-х і 1930-х років являли собою низку повстань, повстань і революцій, які мали на меті повалити існуючі уряди та замінити їх новими, більш прогресивними режимами. У багатьох випадках ці рухи надихалися ідеалами соціалізму та комунізму, які ставали дедалі популярнішими в регіоні після російської революції.
У Мексиці найпомітнішим прикладом стала війна Крістеро (1926-1929), конфлікт між релігійними консерваторами та антиклерикальними лібералами, який завершився невдалою революцією. На Кубі революціонери на чолі з Фіделем Кастро скинули підтримуваного США диктатора Фульхенсіо Батісту в 1959 році. Серед інших помітних рухів були Гватемальська революція (1944-1954), яка повалила підтримуваного США диктатора Хорхе Убіко; Нікарагуанська революція (1979-1990), яка повалила підтримуваного США диктатора Анастасіо Сомоса Дебайле; і Громадянська війна в Сальвадорі (1980-1992), яка протистояла лівим повстанцям і підтримуваним США урядовим військам.
На додаток до цих більших конфліктів, у цей період по всій Латинській Америці відбувалися численні менші повстання. Наприклад, у Бразилії відбулося повстання під проводом Луїса Карлоса Престеса, яке намагалося повалити президента Гетуліо Варгаса в 1924 році. У Колумбії відбулося селянське повстання, відоме як Ель-Боготасо, яке відбулося в 1948 році після спроби вбити лідера популістів Хорхе Елісера. Гайтан. А в Перу відбулося повстання під проводом Віктора Рауля Хайя де ла Торре, яке намагалося повалити президента Аугусто Легуїю в 1932 році.
Ці революційні рухи мали різний рівень успіху, але зрештою не змогли створити тривалі зміни для більшості країн Латинської Америки. Однак вони допомогли надихнути майбутні покоління активістів і революціонерів, які продовжуватимуть боротися за соціальну справедливість і демократію в Латинській Америці протягом ХХ століття і в сучасному світі.
Объяснение:
Verified answer
1920-1930-ті роки були періодом значних політичних потрясінь і революційних рухів у Латинській Америці. Ці рухи були значною мірою зумовлені поєднанням економічних, соціальних і політичних чинників, зокрема спадщиною колоніалізму, нерівністю, бідністю та іноземним пануванням.
Деякі з найвідоміших революційних рухів цього періоду включають
1. Мексиканська революція (1910-1920): Мексиканська революція була великим соціальним і політичним переворотом, який відбувся між 1910 і 1920 роками. Вона була викликана насамперед бажанням повалити авторитарне правління президента Порфіріо Діаса і вирішити давні проблеми бідності, земельної власності та нерівності. Революція врешті-решт призвела до створення нової конституції та приходу до влади Інституційно-революційної партії (ІРП).
2. Кубинська революція (1953-1959): Кубинська революція - це соціально-політичний рух, який розпочався в 1950-х роках і призвів до повалення авторитарного уряду президента Фульхенсіо Батісти в 1959 році. Революцію очолили Фідель Кастро та інші ліві повстанці, які прагнули вирішити проблеми нерівності, бідності та іноземного панування.
3. Бразильська революція 1930 року: Бразильська революція 1930 року - політичний рух, що призвів до повалення авторитарного уряду президента Вашингтона Луїса і встановлення нового політичного порядку. Революція була значною мірою зумовлена бажанням подолати економічну та соціальну нерівність і встановити більш демократичну політичну систему.
4. Гватемальська революція (1944-1954): Гватемальська революція - це соціальний і політичний рух, що відбувався між 1944 і 1954 роками. Він був викликаний насамперед бажанням вирішити проблеми бідності, власності на землю та нерівності, а також кинути виклик авторитарному правлінню президента Хорхе Убіко. Революція врешті-решт призвела до приходу до влади лівого уряду на чолі з Хакобо Арбенсом, який був повалений в результаті перевороту, підтриманого США в 1954 році.
Ці революційні рухи мали значний вплив на політичний і соціальний ландшафт Латинської Америки, і багато питань, які були їх рушійною силою, залишаються актуальними і сьогодні.