Оцінка боротьби ОУН (Організації Українських Націоналістів) і УПА (Українська Повстанська Армія) проти радянської окупації в 1944-1945 роках є складним завданням, оскільки це була складна і суперечлива ситуація.

Слід зазначити, що ОУН і УПА ведучи боротьбу проти радянської окупації, намагалися зберегти незалежність та самостійність України. Вони вважали, що режим Сталіна був опресивним і розглядали Червону Армію як іншого ворога, крім Німеччини.

З одного боку, ОУН і УПА здійснювали активні бойові дії проти радянських військ, наносили удари на лінії зв'язку та здійснювали партизанські операції. Вони демонстрували певну ефективність і зуміли тримати окупантів у напрузі. Деякі джерела вказують на те, що вони зуміли залучити до своїх рядів значну кількість бійців і забезпечували підтримку з боку населення.

З іншого боку, боротьба ОУН і УПА проти радянської окупації мала свої обмеження та складності. Окупаційна машина радянської влади була потужною і добре забезпеченою. Радянська армія володіла значними людськими та матеріальними ресурсами, що робило військові успіхи ОУН і УПА обмеженими. Бойовики також стикалися з проблемами забезпечення зброєю, амуніцією та іншими ресурсами.

Оцінити шанси на успіх

боротьби ОУН і УПА проти радянської окупації є складною задачею. Хоча їх бойова активність здатна була тримати окупантів у напрузі, радянська влада все ж була занадто потужною, і на практиці ОУН і УПА не змогли досягти повного перемоги. Крім того, український націоналістичний рух не мав єдиної стратегії та був роздроблений внутрішніми конфліктами.

Загалом, хоча боротьба ОУН і УПА проти радянської окупації виявилася важкою та безпримирною, її перспективи на успіх були обмеженими через перевагу радянської влади у військових та ресурсних аспектах.