Степан Радченко — головний герой твору Валеряна Підмогильного. Він змальований як особистість з перевагою біологічного інстинкту.
Надійка — дівчина з села;
Левко — студент;
Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко;
Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
Рита —балерина;
Вигорський — поет, товариш Степана. Він підтримував Радченка. Прототипом героя був Євген Плужник.
Максим — син Тамари Василівни (Мусіньки) та Луки, бухгалтер. Це розумний та начитаний хлопець, він був прихильним до Степана. За віком він був старшим за Степана, “був лагідний на вдачу, мрійливий, спокійний, мав тихий голос і якусь глибоку сердечну усмішку”. Максим був близький з матір’ю, тому сильно був ображений на Радченка, коли дізнався про його стосунки з мамою. А в кінці твору Максим став — пияком, розпусником, циніком.
Борис — студент, товариш Степана. Письменницький талант Радченка найпершим підтримав саме Борис Задорожній. Веселий і талановитий хлопець, який любив читати. Після завершення навчання він влаштувався на роботу інструктором кооперативного буряківництва на Київщині й сильно змінився: «не тільки одежею, а й поводженням та тоном голосу, і той перший вигук, що зійшов йому на вуста в привітанні, був тільки відгомоном студентських часів. А далі в мові його почувалась зверхність людини ділової, що не звикла слів своїх марнувати й свідома ціни їх». Чоловік став меркантильним міщанином.
Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії. Прототипом героя був Микола Зеров. “З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня”.
Позитивні риси характеру Степана: працьовитість, наполегливість, відповідальне ставлення до роботи.
Негативні риси характеру Радченка: самозакоханість, егоцентризм, кар’єризм. Негативне в образі Степана те, що він є досить заздрісним, що вінготовий пожертвувати близькими людьми заради власних цілей. Також стає зрозуміло, що герой неготовий до відповідальності в особистому житті, через що дівчина вчинила самогубство.
Answers & Comments
Ответ:
Степан Радченко — головний герой твору Валеряна Підмогильного. Він змальований як особистість з перевагою біологічного інстинкту.
Надійка — дівчина з села;
Левко — студент;
Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко;
Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
Рита —балерина;
Вигорський — поет, товариш Степана. Він підтримував Радченка. Прототипом героя був Євген Плужник.
Максим — син Тамари Василівни (Мусіньки) та Луки, бухгалтер. Це розумний та начитаний хлопець, він був прихильним до Степана. За віком він був старшим за Степана, “був лагідний на вдачу, мрійливий, спокійний, мав тихий голос і якусь глибоку сердечну усмішку”. Максим був близький з матір’ю, тому сильно був ображений на Радченка, коли дізнався про його стосунки з мамою. А в кінці твору Максим став — пияком, розпусником, циніком.
Борис — студент, товариш Степана. Письменницький талант Радченка найпершим підтримав саме Борис Задорожній. Веселий і талановитий хлопець, який любив читати. Після завершення навчання він влаштувався на роботу інструктором кооперативного буряківництва на Київщині й сильно змінився: «не тільки одежею, а й поводженням та тоном голосу, і той перший вигук, що зійшов йому на вуста в привітанні, був тільки відгомоном студентських часів. А далі в мові його почувалась зверхність людини ділової, що не звикла слів своїх марнувати й свідома ціни їх». Чоловік став меркантильним міщанином.
Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хотів показати своє перше оповідання. Світозаров виявив свою зверхність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли Радченко уже став популярним, критик написав про нього схвальні рецензії. Прототипом героя був Микола Зеров. “З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня”.
Позитивні риси характеру Степана: працьовитість, наполегливість, відповідальне ставлення до роботи.
Негативні риси характеру Радченка: самозакоханість, егоцентризм, кар’єризм. Негативне в образі Степана те, що він є досить заздрісним, що вінготовий пожертвувати близькими людьми заради власних цілей. Також стає зрозуміло, що герой неготовий до відповідальності в особистому житті, через що дівчина вчинила самогубство.
Не зовсім зрозуміле питання, але щось із цього.