Хоча в цей час і відбувається значний наплив нових ідей, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та наукової революції, технології збереження харчових продуктів залишаються традиційними: сушіння, соління, копчення або маринування в оцті. Їжа, природно, залежить від сезону.У більшій частині Європи харчувалися два рази в день, рано вранці до полудня і в кінці дня ввечері. Точний час варіювався залежно від періоду і регіону. В Іспанії та деяких районах Італії, таких як Генуя і Венеція ранкова страва була легкою, а в вечерня дещо важчою. У решті Європи, перший прийом їжі був більш ситним. Протягом усього періоду, відбувалося поступове зміщення прийому їжі. Перший прийом, який проходив до полудня, перемістився на 2:00 або 3:00 годину після полудня протягом 17-го сторіччя. До кінця 18-го століття, він міг бути й пізніше, о 5:00 або 6:00 годині після полудня. Сніданку. У Європі почали формуватися нації, а, отже, і національні кухні. Хоча націоналізація багатьох сучасних європейських націй ще не оформилися у ранньомодерній Європі, багато характеристик, які визначають національну кухню, вже помітні. З′являються професійні кухарі, кухні, друковані кулінарні тексти і освічені відвідувачі закладів.
Одяг Європейців...
Одяг Європейців у XVI-XVII ст. став набагато різноманітнішим, ніж був раніше. Розширився асортимент тканин. Всілякі стрічки, гудзики і пряжки прикрашали і чоловічі і жіночі костюми.
Мода вже тоді панувала в Європі, примушуючи змінювати костюми набагато частіше, ніж це було практично необхідно, і забезпечуючи роботою безліч:
ткачів;
кравців;
ювелірів.
Існувала своя мода на взуття і рукавички, парфумерію і зачіски. У середині XVII ст. з’явилися і надовго увійшли в ужиток довгі чоловічі перуки з завитими локонами.
Мода народжувалася в палацах государів і аристократів, потім її переймали дворяни і багаті городяни, а їх, у свою чергу, наслідували інші. До того часу, як нововведення досягали нижчих верств суспільства, у вищому світі вони вже застарівали, і все починалося спочатку.
Наприкінці XV – першій половині XVI століття головними законодавцями моди були італійці. Пізніше, з середини XVI ст., могутність Іспанії забезпечило загальноєвропейську популярність іспанському одягу – чорним стриманим костюмам з високими комірами. А з XVII ст. визнаним законодавцем мод в Європі стала Франція.
У костюма була і ще одна задача – показати приналежність людини до певного суспільного прошарку.
Багатому городянину було заборонено виходити на вулицю в такому ж одязі, як і у представників вищого суспільства.
Наприклад, у Німеччині за постановою 1530 року пояс купця міг коштувати не більше 20 флоринів, а дворянина – до 200 флоринів. Втім, часто економні городяни, особливо в протестантських країнах, і самі не хотіли занадто сильно витрачатися на одяг.
Answers & Comments
Ответ:
Меню людини Ранньомодерної доби
Хоча в цей час і відбувається значний наплив нових ідей, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та наукової революції, технології збереження харчових продуктів залишаються традиційними: сушіння, соління, копчення або маринування в оцті. Їжа, природно, залежить від сезону.У більшій частині Європи харчувалися два рази в день, рано вранці до полудня і в кінці дня ввечері. Точний час варіювався залежно від періоду і регіону. В Іспанії та деяких районах Італії, таких як Генуя і Венеція ранкова страва була легкою, а в вечерня дещо важчою. У решті Європи, перший прийом їжі був більш ситним. Протягом усього періоду, відбувалося поступове зміщення прийому їжі. Перший прийом, який проходив до полудня, перемістився на 2:00 або 3:00 годину після полудня протягом 17-го сторіччя. До кінця 18-го століття, він міг бути й пізніше, о 5:00 або 6:00 годині після полудня. Сніданку. У Європі почали формуватися нації, а, отже, і національні кухні. Хоча націоналізація багатьох сучасних європейських націй ще не оформилися у ранньомодерній Європі, багато характеристик, які визначають національну кухню, вже помітні. З′являються професійні кухарі, кухні, друковані кулінарні тексти і освічені відвідувачі закладів.
Одяг Європейців...
Одяг Європейців у XVI-XVII ст. став набагато різноманітнішим, ніж був раніше. Розширився асортимент тканин. Всілякі стрічки, гудзики і пряжки прикрашали і чоловічі і жіночі костюми.
Мода вже тоді панувала в Європі, примушуючи змінювати костюми набагато частіше, ніж це було практично необхідно, і забезпечуючи роботою безліч:
ткачів;
кравців;
ювелірів.
Існувала своя мода на взуття і рукавички, парфумерію і зачіски. У середині XVII ст. з’явилися і надовго увійшли в ужиток довгі чоловічі перуки з завитими локонами.
Мода народжувалася в палацах государів і аристократів, потім її переймали дворяни і багаті городяни, а їх, у свою чергу, наслідували інші. До того часу, як нововведення досягали нижчих верств суспільства, у вищому світі вони вже застарівали, і все починалося спочатку.
Наприкінці XV – першій половині XVI століття головними законодавцями моди були італійці. Пізніше, з середини XVI ст., могутність Іспанії забезпечило загальноєвропейську популярність іспанському одягу – чорним стриманим костюмам з високими комірами. А з XVII ст. визнаним законодавцем мод в Європі стала Франція.
У костюма була і ще одна задача – показати приналежність людини до певного суспільного прошарку.
Багатому городянину було заборонено виходити на вулицю в такому ж одязі, як і у представників вищого суспільства.
Наприклад, у Німеччині за постановою 1530 року пояс купця міг коштувати не більше 20 флоринів, а дворянина – до 200 флоринів. Втім, часто економні городяни, особливо в протестантських країнах, і самі не хотіли занадто сильно витрачатися на одяг.