політика івана виговського досягнення та прорахунки
Answers & Comments
KiraNosovaaa
У 1657 році,після смерті Б.Хмельницького, в Україні склалася надскладна політична і соціально - економічна ситуація. Поразка у 1657 році проти Речі Посполитої негативно вплинула на суспільство та державу, через ігнорування Москвою інтересів України загострилися україно-московські відносини, становище селянства і козацтва було скрутним, козаки зосередитися на Запорізькій Січі, де в будь - який момент був можливий соціальний вибух. Розпочалася боротьба за владу, в якій найбільш спритнішим і найроссудливішим виявився Іван Виговський. 15 вересня 1657 року у Чигирині на старшинській раді його обрали гетьманом до настання повноліття Юрія Хмельницького, а в жовтні цього ж року у Корсуні, на козацькій раді його обрали повноцінним гетьманом України. Чимало козаків недолюблювали гетьмана через те,що він був шляхетського походження, називаючи його «ляхом». Після набуття статусу гетьмана Іван Виговський продовжував дотримуватися курсу Богдана Хмельницького : підтримував союз з Швецією, Трансільванією, Кримським ханством та Московією. Зміст своєї політики він сформував так : „ Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна — Україною, ми є військо непереможне ”. На час обрання Виговський був досить таки досвідченим державним діячем, проте це не завадило йому допустити значних прорахунків та помилок у своїй політиці, а саме : - Він підтримував козацьку старшину і шляхту, зневажаючи інтересами простих козаків та селян ; - Під час антигетьманських виступів Виговський звернувся за допомогою до Московської держави та Кримського ханства, які скористалися ситуацією та почали поетапно захоплювати владу на Україні ; Яків Барабаш та Мартин Пушкар користуючись матеріальною підтримкою з боку Москви підняли повстання проти Виговського. Для придушення повстання гетьман звернувся за допомогою до Кримського ханства в замін на те, що ханство може безперешкодно брати ясир з Полтавщини. Це спричинило громадянську війну всередині держави, тобто, розпочався період «Руїни». Така подвійна політика Москви остаточно переконала Виговського змінити союзників – весною 1658 року розпочалися перемовини щодо входу Гетьманщини до складу Речі Посполитої.Наслідком цих перемовин стало підписання 16 вересня 1658 року в місті Гадячі україно-польської угоди,яка увійшла до історії як «Гадяцький договір».Умови договору : - Україна у складі Чернігівського, Брацлавського та Києвського воєводств входить повноцінним, третім членом федерації на одному рівні з Польським королівством та Великим князівством Литовським ; - Спільний король, якого обирають всі три члени новоутвореної федерації ; - Керівництво Руським князівством здійснював гетьман, який затверджувався королем з - поміж чотирьох кандидатів, яких представляла гетьману козацька старшина ; - Козацький реєстр повинен був становити 30 тисяч війська ; - Гетьманові заборонялися відносини з іншими державами ; Гадяцький договір так і не був ратифікований. Хоча польський Сейм ратифікував умови договору, але виконувати ці умови поляки не збиралися. Гадяцький договір був яскравим прикладом того як українська еліта в надзвичайно складних умовах шукала шляхи для збереження незалежності України та подальші шляхи розвитку держави. Договір показує нам масштаби мислення Івана Виговського, який прагнув знайти місце для України серед провідних європейських держав. Отже, прийнявши державу в не найкращому стані Виговський зміг її розбудувати, але громадянська війна зруйнувала всі його старання. Зміни союзників не могли пройти безслідно, тому повстання Барабаша та Пушкаря значно похитнули засади діяльності гетьмана, який був змушений звернутися за допомогою до Кримського ханства в замін віддавши в «рабство» Полтавщину. Але гетьман продовжував шлях, початий Хмельницьким по здобутті Україною незалежності. Знайшовши союзника в особі Речі Посполитої та підписавши «Гадяцький договір» він сподівався на підтримку та взаєморозуміння з боку Литви та Польщі, але знову опинився заручником ситуації.
Answers & Comments
Після набуття статусу гетьмана Іван Виговський продовжував дотримуватися курсу Богдана Хмельницького : підтримував союз з Швецією, Трансільванією, Кримським ханством та Московією. Зміст своєї політики він сформував так : „ Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна — Україною, ми є військо непереможне ”. На час обрання Виговський був досить таки досвідченим державним діячем, проте це не завадило йому допустити значних прорахунків та помилок у своїй політиці, а саме :
- Він підтримував козацьку старшину і шляхту, зневажаючи інтересами простих козаків та селян ;
- Під час антигетьманських виступів Виговський звернувся за допомогою до Московської держави та Кримського ханства, які скористалися ситуацією та почали поетапно захоплювати владу на Україні ;
Яків Барабаш та Мартин Пушкар користуючись матеріальною підтримкою з боку Москви підняли повстання проти Виговського. Для придушення повстання гетьман звернувся за допомогою до Кримського ханства в замін на те, що ханство може безперешкодно брати ясир з Полтавщини. Це спричинило громадянську війну всередині держави, тобто, розпочався період «Руїни».
Така подвійна політика Москви остаточно переконала Виговського змінити союзників – весною 1658 року розпочалися перемовини щодо входу Гетьманщини до складу Речі Посполитої.Наслідком цих перемовин стало підписання 16 вересня 1658 року в місті Гадячі україно-польської угоди,яка увійшла до історії як «Гадяцький договір».Умови договору :
- Україна у складі Чернігівського, Брацлавського та Києвського воєводств входить повноцінним, третім членом федерації на одному рівні з Польським королівством та Великим князівством Литовським ;
- Спільний король, якого обирають всі три члени новоутвореної федерації ;
- Керівництво Руським князівством здійснював гетьман, який затверджувався королем з - поміж чотирьох кандидатів, яких представляла гетьману козацька старшина ;
- Козацький реєстр повинен був становити 30 тисяч війська ;
- Гетьманові заборонялися відносини з іншими державами ;
Гадяцький договір так і не був ратифікований. Хоча польський Сейм ратифікував умови договору, але виконувати ці умови поляки не збиралися. Гадяцький договір був яскравим прикладом того як українська еліта в надзвичайно складних умовах шукала шляхи для збереження незалежності України та подальші шляхи розвитку держави. Договір показує нам масштаби мислення Івана Виговського, який прагнув знайти місце для України серед провідних європейських держав.
Отже, прийнявши державу в не найкращому стані Виговський зміг її розбудувати, але громадянська війна зруйнувала всі його старання. Зміни союзників не могли пройти безслідно, тому повстання Барабаша та Пушкаря значно похитнули засади діяльності гетьмана, який був змушений звернутися за допомогою до Кримського ханства в замін віддавши в «рабство» Полтавщину. Але гетьман продовжував шлях, початий Хмельницьким по здобутті Україною незалежності. Знайшовши союзника в особі Речі Посполитої та підписавши «Гадяцький договір» він сподівався на підтримку та взаєморозуміння з боку Литви та Польщі, але знову опинився заручником ситуації.