Verified answer

Відповідь:Лис Микита був хитрим-прехитрим: “Кілька разів бачили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м’яса, нічим не могли йому доїхати кінця”.

Лис серед  білого дня вибирався на полювання й ніколи не вертав з порожніми руками. Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим!

Лис Микитане правилно повів себе з лісовими мешканцями. Дурив їх, видаючи себе за звіра Остролиса. І, звісно, мав від цього величезну користь, бо звірі ставилися до нього, як до царя: “… тепер не потребував сам ходити налови, засідати, мордувати. Все готове, зарізане… приносили йому услужні міністри”. Але чи був справедливим наш герой, видаючи себе за царя? Звісно, ні!

Його справедливість була звичайною “лисячою справедливістю”: “хто був дужчий, той ліпший”.

Але у будь-якій казці завжди перемагає правда та справедливість. Так сталося і з Лисом Микитою. Звірі впізнали в ньому простого фарбованого лиса і розірвали на шматки.

Ось такого кінця дійшов головний герой, бо нечесність та хитрування завжди будуть засуджуватись у стосунках між людьми.