... Тиша була багато поколінь. Потім тиша скінчилася. Рано-вранці пролунав Гуркіт. Люди проки нулись. Прокинувся і Джон Хофф, і його дружина. Їх було лише двоє в каюті: вони ще не отримали пра- во мати дитину. Щоб мати дитину, потрібно, щоб для неї звільнилося місце повинен померти ста- рий Джошуа, і, знаючи це, вони чекали його смерті. Гуркіт віщував Кінець. Так говорили. Він прокотився по всьому кораблю. Потім все переверну лося, і стіна стала підлогою, а підлога стіною. На стіні, що тепер стала підлогою, валялись уламки меблів. Це були не тільки їхні меблі: ними користувалися до них багато поколінь. Бо тут ніщо не про- падало, ніщо не викидалося. Таким був закон, один з багатьох законів... Все використовувалося до останньої можливості. Тут їли необхідну кількість їжі не більше і не менше; пили необхідну кіль- кість води... одним і тим самим повітрям дихали знову й знову. Всі відходи йшли до конвертора, де перетворювались на щось корисне. - Знання боялись, тому що це було зло. Багато років тому так вирішили ті, хто вирішував за всіх людей, і вони придумали закон проти Читання і спалили книжки. ...та він був проти інших, проти рішення, прийнятого багато поколінь тому... І він дізнався. Він дізнався про Землю і про те, як побудували Корабель і послали його до зірок... Він дізнався, як під- бирали та готували екіпаж... Він дізнався про навчання, про книжки, які мали б зберегти знання... Але щось пішло не так. І не з кораблем, а з людьми. Книжки пустили в конвертор. Земля була забута, і з'явився Міф, знання були втрачені. Протягом сорока поколінь план було загублено. Люди жили у впевненості, що вони - це все, що Корабель - це Початок і Кінець, що Корабель та люди на ньому створені якимось божественним втручанням і що все їхнє впорядковане життя спрямовуєть- ся добре розробленим божественним планом, за яким все йде до кращого.



1) Чи були ці люди щасливими? Чому?
2) Чи можна було їхнє життя інакше? Чому?
3) Як ви гадаєте, чому так сталось?​