Ответ:

1. я считяю Жирондисты представляли те слои торгово-промышленной и землевладельческой буржуазии, которые уже успели добиться осуществления своих основных экономических и политических требований. Жирондисты боялись народных масс, не хотели дальнейшего развития революции, пытались остановить, затормозить ее, ограничить достигнутыми пределами.

2. потому что

господство двух высших сословий, дворянства и духовенства, вызывало в растущей буржуазии (так называемое третье сословие) острое недовольство. Оппозиция становилась с каждым годом все сильнее и опаснее для абсолютистского государства

3 Причины народных выступлений:

Рост военных расходов, который заставляет правительство Алексея Михайловича вводить все новые формы податей.

Общее усиление контроля государства над обществом. Закрепощение крестьян.

Церковная реформа. Многие народные восстания стали частью раскольничьего движения.

Відповідь:

1 Жирондисты (фр. Girondins) — одна из политических партий в эпоху Великой Французской революции.

Своё название (заменяемое иногда именем la Gironde «Жиронда») партия получила от департамента Жиронда (с главным городом Бордо), избравшего в октябре 1791 в Законодательное собрание депутатами местных адвокатов Верньо, Гюаде, Жансонне, Гранжнёва (фр.) и молодого купца Дюко (фр.), кружок которых и был первоначальным ядром партии. К ней скоро примкнули Бриссо с своей группой (бриссотинцы), Ролан, Кондорсе, Фоше, Инар и другие.

Сторонники личной свободы, поклонники демократической политической теории Руссо, скоро начавшие выступать в республиканском духе, пламенные защитники революции, которую они желали перенести и за границы Франции, жирондисты отличались прекрасным красноречием, но не обнаружили ни организаторского таланта, ни партийной дисциплины

Пояснення:2 Поступово через неможливість контролювати ситуацію Людовик XVI був вимушений скликати Генеральні штати, які замість пошуку шляхів виходу з фінансової кризи призвели до консолідації опозиції та стали першим кроком до революції. Коли король втратив контроль над парламентом, представники «третього стану» в червні 1789 року створили Національну Асамблею. Подальша нерішучість короля та погіршення ситуації призвели до формування 9 липня 1789 Національних установчих зборів, які перебрали на себе більшість повноважень короля і перетворили країну на конституційну монархію. Кульмінацією революції та рішучим кроком у позбавленні короля влади став штурм Бастилії 14 липня 1789 року.

Людовик повністю втратив авторитет у червні 1791 року, коли намагався втекти з країни (при допомозі Мат'є Дюма), але був перехоплений і повернутий до Парижа.

У серпні 1792 року парижани взяли штурмом палац Тюїльрі й взяли під варту королівську родину.

Був скинутий з престолу в грудні 1792 року, засуджений у січні 1793 року та гільйотинований. Був спочатку похований на цвинтарі Мадлен 21 січня 1793 року, 20 січня 1815 року перепохований у базиліці Абатства Сен-Дені