Дуб – символ незламності, могутності та
довголіття.

2. Дуби-довгожителі.

3. Священне дерево слов’ян.

4. Хліб із жолудів.

5. Найстаріші дуби.

6. Пошанування дубів.
Переказ.Могутній патріарх лісів

У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ

незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні

патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в силу давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу.

Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви

богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна
вирізьблювали

з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому

розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною

міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а
на

Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби

охороняються законом як найцінніші пам’ятники природи.

(145 сл.)
(За С. Івченком)