У народі грудень називають «стужайлом», «вітрозимом», «зимником», «мостовиком», «лютовієм». Цієї пори у відкритому полі гуляє крижаний вітер. Холодно, незатишно й у лісі, особливо вовкам та лисицям. А ось тому, у кого є тепле лігво, нірка чи гніздо, у кого повна комора запасів, у цей час комфортно й спокійно.
У грудні господарює зима. А допомагають їй і хуртовини, і метелиці, і вітри. Скрізь лежить пишна біла ковдра. Застиг дрімучий ліс. Дерева поринули в глибокий сон. Усе довкола біле-біле.
Грудень вважають найпохмурішим місяцем року. Незвичайним днем у цьому місяці є 22 грудня — день зимового сонцестояння. Двадцять другого грудня день — найкоротший, а ніч — найдовша. Цього дня настає астрономічна зима.
Із 23 грудня день починає збільшуватися, а ніч — коротшати.
До кінця року день подовжиться всього лише «на горобиний крок». Але все ж таки подовжиться! Світла буде більше, тепла — менше. Недарма кажуть: «У грудні сонце на літо, а зима на мороз».
Прикмети про грудень
- Грудень рік кінчає, зиму починає.
- Грудень землю грудить, хату студить.
- Грудень снігом замете — буде літо золоте.
- Прийшов грудень — приніс студень.
- Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
- Якщо в грудні сніг ляже впритул до загорож — буде погане літо, а якщо залишиться проміжок — урожайне.
- Якщо в грудні шумить ліс — чекай на відлигу.
Перший місяць року — січень. Як тільки його не називають: і «сніжень», і «сніговик», і «льодовик», і «просинець», і «щипун», і «тріскун», і «січко». А ще його величають царем морозів, володарем і серцем зими, бо він найхолодніший місяць. У січні не тільки сніг січе, а ще й мороз вогнем пече. Товщає лід на річках, ростуть сніжні кучугури.
А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним.
Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата.
У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
Ліс неначе вбрався у святковий одяг для зустрічі з Новим роком. Здавна кажуть, що «зима будує літо». А її будівельником є сніг. Чим пишніше снігове вбрання на полях, у садах, тим краще перенесуть холоднечу осінні посіви, ягідні кущі, плодові дерева. Чим більше снігу, тим більше навесні талої води, краще зволожаться поля, повноводішими будуть ріки.
Перший місяць року — січень. Як тільки його не називають: і «сніжень», і «сніговик», і «льодовик», і «просинець», і «щипун», і «тріскун», і «січко». А ще його величають царем морозів, володарем і серцем зими, бо він найхолодніший місяць. У січні не тільки сніг січе, а ще й мороз вогнем пече. Товщає лід на річках, ростуть сніжні кучугури.
А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним.
Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата.
У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
Ліс неначе вбрався у святковий одяг для зустрічі з Новим роком. Здавна кажуть, що «зима будує літо». А її будівельником є сніг. Чим пишніше снігове вбрання на полях, у садах, тим краще перенесуть холоднечу осінні посіви, ягідні кущі, плодові дерева. Чим більше снігу, тим більше навесні талої води, краще зволожаться поля, повноводішими
За старих часів лютий замикав рік, тому його ще називали «межень», бо він проводив межу між старим і новим роком. Сьогодні ж лютий — останній місяць матінки-зими. Та хоча він і останній, усе одно приходить до нас із сердитими вітровіями й сніжними заметілями, а звідси ще й такі його назви — «сніговій», «вітродув», і приказка: «Ну й люті заметілі під лютий полетіли».
Лютий — це також пора великих сніжних заметів, а тому він — місяць «кривих доріг». А ще лютий величають «бокогрієм», бо в цьому місяці сонечко хоч і стоїть на небі набагато вище, ніж у січні, гріє усе одно лиш один бік, другий при цьому мерзне. Саме тому й з'явилася приказка: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі — ріг зіб'є».
Але яким би лютим не був цей місяць, весна вже не за горами: «Лютий зиму видуває», а «Лютневий сніг весною пахне».
Лютий — дволикий місяць: і теплом приголубить, і морозом налякає; то січнем потягне, то березнем прозирне. І все ж таки лютий — кінець зими!
Answers & Comments
Ответ:
У народі грудень називають «стужайлом», «вітрозимом», «зимником», «мостовиком», «лютовієм». Цієї пори у відкритому полі гуляє крижаний вітер. Холодно, незатишно й у лісі, особливо вовкам та лисицям. А ось тому, у кого є тепле лігво, нірка чи гніздо, у кого повна комора запасів, у цей час комфортно й спокійно.
У грудні господарює зима. А допомагають їй і хуртовини, і метелиці, і вітри. Скрізь лежить пишна біла ковдра. Застиг дрімучий ліс. Дерева поринули в глибокий сон. Усе довкола біле-біле.
Грудень вважають найпохмурішим місяцем року. Незвичайним днем у цьому місяці є 22 грудня — день зимового сонцестояння. Двадцять другого грудня день — найкоротший, а ніч — найдовша. Цього дня настає астрономічна зима.
Із 23 грудня день починає збільшуватися, а ніч — коротшати.
До кінця року день подовжиться всього лише «на горобиний крок». Але все ж таки подовжиться! Світла буде більше, тепла — менше. Недарма кажуть: «У грудні сонце на літо, а зима на мороз».
Прикмети про грудень
- Грудень рік кінчає, зиму починає.
- Грудень землю грудить, хату студить.
- Грудень снігом замете — буде літо золоте.
- Прийшов грудень — приніс студень.
- Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
- Якщо в грудні сніг ляже впритул до загорож — буде погане літо, а якщо залишиться проміжок — урожайне.
- Якщо в грудні шумить ліс — чекай на відлигу.
Перший місяць року — січень. Як тільки його не називають: і «сніжень», і «сніговик», і «льодовик», і «просинець», і «щипун», і «тріскун», і «січко». А ще його величають царем морозів, володарем і серцем зими, бо він найхолодніший місяць. У січні не тільки сніг січе, а ще й мороз вогнем пече. Товщає лід на річках, ростуть сніжні кучугури.
А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним.
Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата.
У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
Ліс неначе вбрався у святковий одяг для зустрічі з Новим роком. Здавна кажуть, що «зима будує літо». А її будівельником є сніг. Чим пишніше снігове вбрання на полях, у садах, тим краще перенесуть холоднечу осінні посіви, ягідні кущі, плодові дерева. Чим більше снігу, тим більше навесні талої води, краще зволожаться поля, повноводішими будуть ріки.
Перший місяць року — січень. Як тільки його не називають: і «сніжень», і «сніговик», і «льодовик», і «просинець», і «щипун», і «тріскун», і «січко». А ще його величають царем морозів, володарем і серцем зими, бо він найхолодніший місяць. У січні не тільки сніг січе, а ще й мороз вогнем пече. Товщає лід на річках, ростуть сніжні кучугури.
А ще кажуть, що січень відсікає прожитий рік від наступного, у січні Новий рік проганяє Старий і свариться з ним.
Із приходом січня люди частенько дивляться в небо, бо коли Місяць щербатий — весна на воду буде багата.
У січні — мороз і сонце. Мерехтять, немов алмазний пил, сніжинки. Гілочки дерев убираються в «морозяні квіти» — пухнастий іній. Берізки стоять, немов вирізьблені з найчистішого кришталю.
Ліс неначе вбрався у святковий одяг для зустрічі з Новим роком. Здавна кажуть, що «зима будує літо». А її будівельником є сніг. Чим пишніше снігове вбрання на полях, у садах, тим краще перенесуть холоднечу осінні посіви, ягідні кущі, плодові дерева. Чим більше снігу, тим більше навесні талої води, краще зволожаться поля, повноводішими
За старих часів лютий замикав рік, тому його ще називали «межень», бо він проводив межу між старим і новим роком. Сьогодні ж лютий — останній місяць матінки-зими. Та хоча він і останній, усе одно приходить до нас із сердитими вітровіями й сніжними заметілями, а звідси ще й такі його назви — «сніговій», «вітродув», і приказка: «Ну й люті заметілі під лютий полетіли».
Лютий — це також пора великих сніжних заметів, а тому він — місяць «кривих доріг». А ще лютий величають «бокогрієм», бо в цьому місяці сонечко хоч і стоїть на небі набагато вище, ніж у січні, гріє усе одно лиш один бік, другий при цьому мерзне. Саме тому й з'явилася приказка: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі — ріг зіб'є».
Але яким би лютим не був цей місяць, весна вже не за горами: «Лютий зиму видуває», а «Лютневий сніг весною пахне».
Лютий — дволикий місяць: і теплом приголубить, і морозом налякає; то січнем потягне, то березнем прозирне. І все ж таки лютий — кінець зими!