2). Окремо пишуться прислівники..

а) утворені сполученням прийменника з повним прикметником або числівником: в головному, в цілому, в одному

б) утворені сполученням прийменника по із збірним числівником: по п'ятеро, по десятеро.

в) прислівникові сполучення, в яких iменник зберігає своє лексичне значення і граматичну форму (часто між ним і прийменником можна вставити означення):


без вiдома, без жалю, без кiнця, без ладу, без потреби, без промаху, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в ногу, в обмiн, в обрiз, в позику, в цілостi, до бiса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обiду, до останку, до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, з боку на бік, з переляку, з розгону, за кордоном, за рахунок, на бігу, на весну, на вибір, на вiку, на диво, на добранiч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, над силу, не з руки, пiд боком, по змозі, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, таким чином, тим часом, у вигляді, у вічі, як слід тощо.​