Античний пафос – це елемент стилю, який використовується для передачі високої моральної ідеї. Він часто зустрічається в літературі давньої Греції та Риму. Один з найяскравіших прикладів відтворення античного пафосу – оповідання Гі де Мопассана "Подорожній".

У цьому оповіданні ми можемо побачити, як автор використовує відомі античні мотиви, щоб підкреслити моральну ідею своєї історії. Головний герой оповідання – дійсний подорожній – був настільки сповнений прагненням до нових вражень, що навіть не звертав увагу на те, що трапляється навколо нього. Він був настільки занурений у свої думки, що не помічав навіть того, що проходив повз розбите серце молодої жінки.

Автор у своєму оповіданні також використовує різні символи та образи, щоб передати моральну ідею. Один з цих образів – згасання свічки – символізує короткочасність життя і неповерненність часу. Автор намагається показати нам, що життя надто коротке, щоб його витрачати на пусті розмови та безглузді пригоди.

Завдяки античному пафосу оповідання Г. Белля "Подорожній" стає сильним твором, що переконує читача важливості життя та усвідомлення короткочасності нашого існування. Це оповідання – нагадування про те, що ми повинні насолоджуватися кожною миттю життя та не витрачати її на ніщо.