Коли тубільці схопили малого Джека та мiсiс Уелдон, я зрозумiв, що треба щось робити, якось ïх рятувати. Знаючи про віру тубільців у могутніх мганнгу, та бачучи, що безперервні Дощi затопили все довкола, я вирішив переодягнутися у такого чаклуна i спробувати щастя. Коли я прийшов, якраз небо трішки розпогодилося, і це i зіграло менi на руку. Місцеві жителі ще більше повірили у мою могутність. А оскільки був я досить могутнього зросту i, не знаючи добре ïхньоï мови, мiг лише мугикати щось незрозумiле собi пiд нiс, то здавався їм взагалi надчарiвником. На своїх грудях я намалював білою глиною химерні візерунки, на шию повісив намисто, на себе одягнув спідницю з трав. На поясі в мене був пасок з силою силенною дзвоникiв, якi неймовірно видзвонювали при кожному моєму русі. Рідна мати не впізнала б мене у цьому образі.Спершу я почав ходити по колу. виконуючи якісь несамовиті рухи, а Всi тубільці повторювали їх за мною. А потім я схопив їх повелительку Казонде за руку і потяг за собою до факторії Жозе-Антонін Алвіша. Всi бiгли за нами. Я могутнім ударом вибив ворота, що дуже сподобалося повелительці. Вона була захоплена моєю силою. Я намагався пантомімою і знаками пояснити їм, що менi потрiбно, але вони не розумiли мене I лише повторювали за мною. А тут ще й дощ почав накрапати, що викливало бурю їх невдоволення. Та тут якраз з хатини вийшла місіс Уелдон і я вказав на неї. Всі зрозуміли, що це вона з Джеком е причиною ïх нещастя, і кинулися до них. Та я випередив ïх, схопив малого Джека й місіс на руки й широкими кроками пішов геть. Тубільці ще деякий час йшли за мною, а далі відстали. І так я ніс їх, аж поки не дійшов до пiроги. Моя мiсiя була виконана, а моï друзi - врятовані.