На південному сході Карл захопив Баварське герцогство. Воював проти слов’янських народів, а згодом уклав із ними союз проти аварів і розпочав війну з Аварським каганатом. Вояки Карла Великого розгромили аварів, і Аварський каганат зник із карти Європи. Внаслідок завоювань Карла Великого під його владою опинилася територія, що розмірами нагадувала колишню Західну Римську імперію.

Тепер, коли Карл об’єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи він допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, і папа Лев ІІІ запросив монарха до Рима. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800 р. він, несподівано для присутніх, увінчав уклінного короля імперською короною і оголосив його римським імператором. 

 Карл майже зовсім усунув селян од військової служби і призивав до війська лише власників чотирьох наділів.

Нова імперія суттєво відрізнялася від старої Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупинявсь у численних маєтках. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали місцеве ополчення. 

Після його смерті створена ним імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об’єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, у яких була спільною лише християнська віра. Відсутність торговельних зв’язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.