Дума про Марусю Богуславку – це твір водночас і про історичні події, складний вибір. Текст думи не оповідаєпро це, але ми можемо припустити, що її вчинок Маруся буде покарана турецьким ханом, коли все розкриється. І ще одне. Я кілька разів перечитав цю думу, перш ніж побав одну важливу, як на мене, деталь: “…у тій-то темниці пробувало сімсот козаків бідних невольників”. Сімсот. Я так яскраво уявляв собі, як сумнівалася дівчина, вчинок небезпечний для неї самої, але ж те добро, яке вона зробить… Тепер я починаю сумніватися і сам: чи правий я, коли домислюю і вигадую собі внутрішні сумніви. Навряд чи вони були, як тепер мені здасться. У нашому сучасному житті, на щастя, нам не знайомі такі проблеми, такі ситуації, вибір такого порядку. Навіть у мирний час ми відчуваємо щось таке невимовне, що можна назвати “голосом роду” або “голосом крові”. Імовірно, щось подібне лунало в душі Марусі, коли вона визволялаСимволічно, що описані події відбуваються на Великдень. А ще, як не дивно вчинок Марусі не виглядає “героїчним”. Не шокує, не дивує, як усе героїчне. А видається природнім, це знайоме, мабуть, кожному читачеві. Напевно, це символізує той самий “голос крові”. І Маруся не повертається додому разом з визволеними, вона навіть просить батьків, щоб не викупляли її з неволі невільників, називаючи їх “братами”. Сумніваєтесь ви? Навряд. Навряд чи в такій ситуації можна бути невпевненим у правильності своїх дій. Проблема вибору? Проблема обов’язку, морального, внутрішнього. Безумовно, так.