На початку 20 століття українці боролися за свої права та свободи, виступали проти імперської влади та прагнули до національної самобутності. У 1917 році Українська Центральна Рада оголосила незалежність України, але через втручання Радянської Росії та Польщі цей процес був призупинений.

У 1941 році під час Другої світової війни українці боролися проти нацистської окупації та засновували підпільні національно-визвольні організації. Після війни СРСР встановив свою владу над Україною, але відбувалися прояви національного відродження. В 1991 році в результаті національно-визвольної боротьби та референдуму Україна оголосила про незалежність.

Здобуття незалежності було можливим завдяки різним факторам. Український народ прагнув до свободи та самовизначення, і це було відображено у національно-визвольному русі, літературі та мистецтві. Також важливою роллю в здобутті незалежності стала політична воля та рішучі дії українських лідерів та політичних сил, які відстоювали інтереси українського народу та були визнані як представники його інтересів на міжнародній арені.

Важливою складовою успіху українців було підтримка та допомога з боку міжнародної спільноти, яка визнавала право України на незалежність та допомагала українському народу на шляху до цієї мети. Особливу роль у цьому відіграла падина комуністичного режиму в СРСР та зміни в міжнародній політиці після зникнення блокування східної та західної Європи.

Шлях до незалежності України був довгим та складним, але завдяки вольовим зусиллям українського народу та його лідерів, підтримці міжнародної спільноти та змінам в міжнародній політиці, ця мета була досягнута. Незалежність стала важливим кроком у розвитку України та відкрила шлях до формування сучасної демократичної держави з розвиненою економікою, культурою та національними цінностями.