У сінях, біля старої величезної шафи з одягом, він зупинився. Марі здивовано помітила, що дверцята в шафі, звичайно замкнуті на замок, були тепер відчинені навстіж, — вона добре бачила батькове дорожнє лисяче хутро, яке висіло біля дверцят. Лускунчик дуже спритно подряпався вгору по планках і різьбленню, потім ухопився за велику китицю, що висіла на товстому ремінці ззаду на хутрі. (...)Здавалося, що її було збудовано з білого й брунатного мармуру, усіяного жовтими цятками, та коли Марі підійшла ближче, вона побачила, що то не мармур, а мигдаль у цукрі й родзинки. (...)Справді, Марі скоро почула гучніший хлюпіт і шум, побачила широкий Лимонадний потік. Він гордо котив жовтогарячі хвилі серед буйних кущів, що ряхтіли зеленим світлом, немов смарагди. Та чудова вода дихала цілющою прохолодою, від якої легше ставало в грудях і веселіше билося серце.
Недалеко звідти повільно текла темно-жовта, теж надзвичайно духмяна річка. На її берегах сиділи гарненькі дитинчата, вудили маленьких товстих рибинок і зразу ж з’їдали їх. Підійшовши ближче, Марі роздивилася, що ті рибинки були дуже подібні до круглого печива. А трохи далі на березі було невеличке, дуже миле село. Будинки, церква, дім священника, комори — усе було темно-брунатне, але із золотими дахами, багато стін теж були помальовані так строкато, немов на них поналіплювали цукати з помаранчів і мигдалеві зернятка.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
а
Объяснение:
У сінях, біля старої величезної шафи з одягом, він зупинився. Марі здивовано помітила, що дверцята в шафі, звичайно замкнуті на замок, були тепер відчинені навстіж, — вона добре бачила батькове дорожнє лисяче хутро, яке висіло біля дверцят. Лускунчик дуже спритно подряпався вгору по планках і різьбленню, потім ухопився за велику китицю, що висіла на товстому ремінці ззаду на хутрі. (...)Здавалося, що її було збудовано з білого й брунатного мармуру, усіяного жовтими цятками, та коли Марі підійшла ближче, вона побачила, що то не мармур, а мигдаль у цукрі й родзинки. (...)Справді, Марі скоро почула гучніший хлюпіт і шум, побачила широкий Лимонадний потік. Він гордо котив жовтогарячі хвилі серед буйних кущів, що ряхтіли зеленим світлом, немов смарагди. Та чудова вода дихала цілющою прохолодою, від якої легше ставало в грудях і веселіше билося серце.
Недалеко звідти повільно текла темно-жовта, теж надзвичайно духмяна річка. На її берегах сиділи гарненькі дитинчата, вудили маленьких товстих рибинок і зразу ж з’їдали їх. Підійшовши ближче, Марі роздивилася, що ті рибинки були дуже подібні до круглого печива. А трохи далі на березі було невеличке, дуже миле село. Будинки, церква, дім священника, комори — усе було темно-брунатне, але із золотими дахами, багато стін теж були помальовані так строкато, немов на них поналіплювали цукати з помаранчів і мигдалеві зернятка.