Федько- головний герой оповідання. На перше враження, він задерикуватий хлопець-розбишака, який тільки й шукає, кого образити. При подальшому знайомстві читач бачить, що Федько насправді чесний, сміливий, терплячий, відчайдушний, добрий. Хлопець майже щодня влаштовує різні розваги, витівки, за які батько часто б'є його. Батьки мало турбуються вихованням сина, їх більше лякає страх втратити квартиру. Федько має твердий характер, завжди говорить тільки правду, ніколи не просить пом'якшити кару. Федько – добрий хлопчик, надійний. На нього можна розраховувати у скрутну хвилину. Федько має твердий характер. Він ніколи не плаче, не бреше, хоч би чим йому загрожувала правда, "…Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить… Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало"; "…Федько брехати не любить", "не любить також Федько і товаришів видавати". У мовленні Федька просвічує рішучість, вольовитість, упевненість у собі. Автор не тільки показав Федька як розбишаку, а й зумів показати честь, совість, велич душі хлопчика. Такі люди як Федько – велика рідкість. Це люди особливі, спонукати їх до вчинку може щось дуже важливе, наприклад, велика сердечна доброта, вроджений потяг захищати слабшого і безпомічного..
Answers & Comments
Ответ:
Федько- головний герой оповідання. На перше враження, він задерикуватий хлопець-розбишака, який тільки й шукає, кого образити. При подальшому знайомстві читач бачить, що Федько насправді чесний, сміливий, терплячий, відчайдушний, добрий. Хлопець майже щодня влаштовує різні розваги, витівки, за які батько часто б'є його. Батьки мало турбуються вихованням сина, їх більше лякає страх втратити квартиру. Федько має твердий характер, завжди говорить тільки правду, ніколи не просить пом'якшити кару. Федько – добрий хлопчик, надійний. На нього можна розраховувати у скрутну хвилину. Федько має твердий характер. Він ніколи не плаче, не бреше, хоч би чим йому загрожувала правда, "…Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить… Хоч би ж попросило тата, хоч би заплакало"; "…Федько брехати не любить", "не любить також Федько і товаришів видавати". У мовленні Федька просвічує рішучість, вольовитість, упевненість у собі. Автор не тільки показав Федька як розбишаку, а й зумів показати честь, совість, велич душі хлопчика. Такі люди як Федько – велика рідкість. Це люди особливі, спонукати їх до вчинку може щось дуже важливе, наприклад, велика сердечна доброта, вроджений потяг захищати слабшого і безпомічного..