Так в історичних піснях розповідається про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто спустошували міста і села, розправлялися з людьми. Захисниками українського народу в ті далекі часи були козаки. Вони не шкодували свого життя, обороняючи рідну землю. Багато було хоробрих козаків, а про одного з них ми дізнаємося з "Пісні про Байду". Це Ярема Вишневенький, прозваний на Січі Байдою. Під час бою він потрапив у полон до турецького султана. Султан пообіцяв козакові визволення за зраду, але Байда відмовився. Тоді султан жорстоко покарав козака, зачепивши його за гак ребром. Зазнаючи нестерпних мук, Байда знаходить в собі сили і вбиває султана, його дружину і доньку. Мужній воїн загинув, залишившись у людській пам'яті вірним сином свого народу. Смерть Байди — це ще один крок у безсмертя.
А в другій пісні "Ой Морозе, Морозенку" розповідається про героїчну боротьбу українського народу проти панської Польщі. Очолив цю боротьбу Богдан Хмельницький. Головною силою у цій війні були селяни. Інколи їм допомагали кримські татари. Але були випадки, коли татари робили грабіжницькі набіги на міста і села України. Загони Хмельницького карали нападників. Але в боях гинуло багато козаків.
Саме в цій пісні розповідається про козацький загін, який розбили татари, а ватажка покарали. Мелодія цієї пісні сумна, бо то за Морозенком вся Вкраїни плаче. Морозенко — славний козак, бився до ночі глухої. Бій тривав довго, козаків полягло багато, але ворогів — утроє більше. Морозенка замордували ворогі прокляті. Загинув Морозенко, але пам'ять про нього житиме вічно. А пісня про нього є заповітом мужності й вірності рідній землі. А скільки ще є таких пісень. У них відбилась безсмертна і жива історія нашого народу, вся минула доля, справжній характер України.
У піснях оживає історія мого народу. Кожна нота, кожен словесний образ – це віконце у минуле, де крізь туман часу ми можемо розгледіти долі наших предків. Кобзарська мелодія переносить нас на поле Кульманської битви, де воїн-герой захищає свою землю від нападу ворога.
Співуча думка зігріває серця, розповідаючи про кохання та втрати, що супроводжували наші покоління. У кожній пісні криється краплина правди і духу народу. Від "Щедрика" до "Червоної рути", мелодії стають символами нашої ідентичності.
Пісні оживають на святкових дійствах та родинних зібраннях, де ми спільно виконуємо мелодії, зберігаючи спадок наших предків. Історія нашого народу живе в музиці, і кожен з нас – її незабутнім оберігачем.
Answers & Comments
Ответ:
Так в історичних піснях розповідається про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто спустошували міста і села, розправлялися з людьми. Захисниками українського народу в ті далекі часи були козаки. Вони не шкодували свого життя, обороняючи рідну землю. Багато було хоробрих козаків, а про одного з них ми дізнаємося з "Пісні про Байду". Це Ярема Вишневенький, прозваний на Січі Байдою. Під час бою він потрапив у полон до турецького султана. Султан пообіцяв козакові визволення за зраду, але Байда відмовився. Тоді султан жорстоко покарав козака, зачепивши його за гак ребром. Зазнаючи нестерпних мук, Байда знаходить в собі сили і вбиває султана, його дружину і доньку. Мужній воїн загинув, залишившись у людській пам'яті вірним сином свого народу. Смерть Байди — це ще один крок у безсмертя.
А в другій пісні "Ой Морозе, Морозенку" розповідається про героїчну боротьбу українського народу проти панської Польщі. Очолив цю боротьбу Богдан Хмельницький. Головною силою у цій війні були селяни. Інколи їм допомагали кримські татари. Але були випадки, коли татари робили грабіжницькі набіги на міста і села України. Загони Хмельницького карали нападників. Але в боях гинуло багато козаків.
Саме в цій пісні розповідається про козацький загін, який розбили татари, а ватажка покарали. Мелодія цієї пісні сумна, бо то за Морозенком вся Вкраїни плаче. Морозенко — славний козак, бився до ночі глухої. Бій тривав довго, козаків полягло багато, але ворогів — утроє більше. Морозенка замордували ворогі прокляті. Загинув Морозенко, але пам'ять про нього житиме вічно. А пісня про нього є заповітом мужності й вірності рідній землі. А скільки ще є таких пісень. У них відбилась безсмертна і жива історія нашого народу, вся минула доля, справжній характер України.
Любіть, юні друзі, нашу українську пісню.
Verified answer
Ответ:
У піснях оживає історія мого народу. Кожна нота, кожен словесний образ – це віконце у минуле, де крізь туман часу ми можемо розгледіти долі наших предків. Кобзарська мелодія переносить нас на поле Кульманської битви, де воїн-герой захищає свою землю від нападу ворога.
Співуча думка зігріває серця, розповідаючи про кохання та втрати, що супроводжували наші покоління. У кожній пісні криється краплина правди і духу народу. Від "Щедрика" до "Червоної рути", мелодії стають символами нашої ідентичності.
Пісні оживають на святкових дійствах та родинних зібраннях, де ми спільно виконуємо мелодії, зберігаючи спадок наших предків. Історія нашого народу живе в музиці, і кожен з нас – її незабутнім оберігачем.