нужна статья. 1. Походенко С.В. Синдром професійного вигорання у педагогічних працівників / / Педагогіка і психологія. - 2009. - № 4. - С. 75-87.
Answers & Comments
Ignatenko2906
Професійне вигорання викладачів ЗВО пе- редбачає поступову втрату емоційної, когнітив- ної, фізичної активності, що проявляється від- повідними симптомами виснаження і втоми, зниженням задоволення від виконання професій- них обов’язків, загостренням хронічних хвороб. Професійна деструкція педагогів призводить до зменшення якісних показників підготовки май- бутніх спеціалістів. Отже, специфіка педагогіч- ної діяльності викладачів вищої школи вимагає ефективної мобілізації внутрішніх енергоресур- сів фахівця, що є неможливим без своєчасного виявлення, попередження та профілактики фе- номену професійного Методи та діагностику «професійного вигоран- ня» висвітлено в працях С. Джексона, К. Маслач, О. Старченкової та ін. Особливості професійного стресу та окремі вияви синдрому «професійно- го вигорання» у працівників освітніх організацій досліджувались такими вченими, як: М. Амінов, О. Баранов, І. Болотнікова, О. Грицун, Л. Китаєв- Смик, Т. Котлунович, М. Кузнецов, А. Лучинкіна, Ю. Львов, О. Марусенко, А. Мудрик тощо. Виділення не вирішених раніше частин за- гальної проблеми. Сучасні вчені визначають синдром «професійного вигорання», як осо- бистісну деформацію викликану професійним стресом. Основну ж причину професійного ви- горання переважна більшість дослідників убачає в так званому «синдромі хронічної втоми», що супроводжується розладами психосоматичного та соматопсихічного характеру. Ключовим ком- понентом синдрому «професійного вигорання» є невідповідність між особистістю і вимогами, які до неї висуваються. Сьогодні майже в усіх гру- пах фахівців «комунікативних» професій, профе- сій типу «людина – людина» (учителі, медичні працівники, військовослужбовці, вихователі, ак- тори, працівники сфери обслуговування та ін.) є особи з високим та середнім рівнем «вигоран- ня». Достатньо гострою дана проблема є для ви- кладачів вищої школи, які зазнають інтенсивний деформуючий вплив. Це пов’язано, перш за все, з особливостями професійної діяльності, а також відсутністю у вищій школі умов для зняття пси- хологічної втоми, недостатньої компетентності в питаннях збереження і зміцнення професійного здоров’я. Вищезазначене вимагає більш глибоко- го розгляду теоретичних аспектів синдрому «ви- горання», що дозволить розробити заходи і засо- би захисту викладачів закладів вищої освіти від негативного впливу психогенних чинників про- фесійної діяльності.
Answers & Comments
Виділення не вирішених раніше частин за- гальної проблеми. Сучасні вчені визначають синдром «професійного вигорання», як осо- бистісну деформацію викликану професійним стресом. Основну ж причину професійного ви- горання переважна більшість дослідників убачає в так званому «синдромі хронічної втоми», що супроводжується розладами психосоматичного та соматопсихічного характеру. Ключовим ком- понентом синдрому «професійного вигорання» є невідповідність між особистістю і вимогами, які до неї висуваються. Сьогодні майже в усіх гру- пах фахівців «комунікативних» професій, профе- сій типу «людина – людина» (учителі, медичні працівники, військовослужбовці, вихователі, ак- тори, працівники сфери обслуговування та ін.) є особи з високим та середнім рівнем «вигоран- ня». Достатньо гострою дана проблема є для ви- кладачів вищої школи, які зазнають інтенсивний деформуючий вплив. Це пов’язано, перш за все, з особливостями професійної діяльності, а також відсутністю у вищій школі умов для зняття пси- хологічної втоми, недостатньої компетентності в питаннях збереження і зміцнення професійного здоров’я. Вищезазначене вимагає більш глибоко- го розгляду теоретичних аспектів синдрому «ви- горання», що дозволить розробити заходи і засо- би захисту викладачів закладів вищої освіти від негативного впливу психогенних чинників про- фесійної діяльності.