польський політичний і державний діяч, перший голова відродженої польської держави. Ініціатор створення Польської Військової Організації, прем'єр-міністр Польщі (1926-1928, серпень-грудень 1930), де-факто лідер Другої Польської Республіки як міністр оборони Польщі (1918-1919, 1926-1935), засновник польської армії, перший маршал Польщі. Начальник польської держави.

Засновник Польської соціалістичної партії (ППС)

На початку 1900-х мешкав у Львові, Лондоні та Токіо де намагався встановити контакт з японської розвідкою.

Під час революції 1905-1907 керував боївими групами що займались проведенням терористичних акцій.

У роки першої світової командував бригадою у складі австрійської армії. у липні 1917 через конфлікт з німецькою окупаційною владою був заарештований.

Вів польську-радянську війну і уклав ризький мирний договір 1921 р.

12 травня 1926 року здійснив державний переворот домігся відставки Войцеховского. Національні збори обрали Пілдсудського президентом але він відмовився.

у 1926-1928 і 1930 прем'єр Польщі.

26 січня 1934 року за ініціативи Пілсудського та Гітлера було підписано «Декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею» (пол. Deklaracja między Polską a Niemcami o niestosowaniu przemocy). Даний документ підписали у Берліні міністр закордонних справ Німеччини Константін фон Нойрат та посол Польщі в Німеччині Юзеф Ліпскі.

15 червня 1934 року Пілсудський приймав у Варшаві міністра пропаганди Рейху Йозефа Геббельса[5].

За Пілсудського у травні 1935 року була прийнята нова конституція Польщі.

Дослідники стверджують що заради грошового утримання Пілдсудський став агентом японської розвідки